В селі Бабичеве на Луганщині створили ініціативну групу односельців, щоб відстояти історичну будівлю колишньої школи та розвинути соціальну сферу села. Як це відбувалося, з якими труднощами зіткнулися – розповідають учасники ініціативної групи.
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про активістів і громадські проекти зі сходу, які об’єдналися, щоб реалізувати спільну ідею. Вони розповідають про те, як ефективно втілити свій задум в реальність і як в цьому допомагає команда. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
***
Сільську школу закрили. Що далі?
Розпочалося все шість років тому, коли в селі Бабичеве закрили школу. Її старовинна будівля, якій більше ста років, була візитною карткою села. Ще на початку минулого століття тут знаходилася земська школа, де навчалося більше ста дітей. І до 2014 року в будівлі навчалися діти. Та дітей в селі стало мало, для того щоб школа працювала, – до двадцяти шкільного віку. Вирішили шкільним автобусом возити учнів до сусідньої Лантратівки.
Завідувачка місцевим клубом та керівниця ініціативної групи Алла Мастакова каже, що школу обіцяли відкрити за рік.
«Та цього не сталося. І тоді наша ініціативна група, а це дванадцять активістів села, почала діяти», – каже вона.
До складу групи увійшли робітники культури, медицини, пошти та вчителі, що раніше працювали у місцевій школі.
Звернулися до голови Лантратівської сільради Миколи Кушнарьова з пропозицією відкрити у будівлі колишньої школи адміністративний центр, де б знаходилися всі сільські організації під одним дахом.
Стан будівель пошти та закладів культури на той час був не кращим, все розкидане по селу. У клубі дах тік, у фельдшерському пунктів вода взимку замерзала, а пошта взагалі тулилась у старенькій сільській хаті. Депутати сільради цю пропозицію підтримали і на одній з сесій проголосували за відкриття центру.
На той час останній ремонт у будівлі колишньої школи проводили у 2007 році, встановили нові вікна та зробили внутрішній ремонт приміщення. Потрібно було з чогось починати. Перші складності, що виникли це переоформлення будівлі, що була на районному відділі освіти, були вирішені. Будівлю передали сільраді.
«Починали з ремонту частини будівля, де планували фельдшерський пункт: провели водогін,підлогу переслали, стелю відбудували, необхідні перегородки, все, що потрібно за санітарними нормами», – каже сільський голова Микола Кушнарьов.
Вже у 2015 році в приміщенні облаштувався сільський клуб та бібліотека. На наступний рік фельдшерський пункт та пошта.
Проводили толоки та писали проєкти, щоб відновити будівлю
Будівля школи звільнилася, і першими до неї переїхали заклади культури – клуб та бібліотека.
Пані Алла ділиться: «Коли зайшли до приміщення, то побачили лише «голі» стіни: ні стільця, ні столу, потріскана стеля та стіни, то ж вирішили з дівчатами нашої ініціативної групи не сидіти в очікуванні, а братися за ремонт своїми силами».
Довелося білити, фарбувати, мазати там, де тріскалися стіни та стеля. І хоч сільрада допомагала, бувало, самі купували щітки, фарби, крейду, вапно.
Учасниця ініціативної групи, депутатка селищної ради Катерина Соромецька згадує: «З початку ремонтували кімнати на другому поверсі. Брали одну і поки не побілимо та оштукатуримо все, до іншої не переходимо. Затримувалися нерідко до дев'ятої години вечора».
До толок учасниці ініціативної групи і своїх чоловіків залучали. Так, Віталій Васильєв штукатурив у приміщенні, і якщо потрібно зварювальні роботи робив. Допомагали у обладнанні приміщення Євгеній Мастаков, Анатолій Гуженко та Олександр Соромецький.
Коли приміщення більш-менш привели до ладу, вирішили взяти участь у написанні проєктів бюджету участі, адже на той час, вже були у складі Троїцької громади. Пані Алла каже: «Стелю у клубі та бібліотеці необхідно було ремонтувати, тому написали проект по її ремонту і виграли».
У минулому році стелю побудували, витративши на це більше дванадцяти тисяч гривень.
Паралельно займалися бабичани благоустроєм території біля центру. Косили бур'яни, розбивали квітники, встановлювали гойдалки, пісочниці, висаджували саджанці дерев та кущів.
До дня села подарували мурал і мріють про зону відпочинку
У 2018 році на стіні будівлі учасниці групи зробили яскравий мурал з видами села.
«Ця ідея виникла у нашої художньої керівниці Тамари Безбородової. У нас і свій художник знайшовся Вікторія Малиш, вона добре малює. До дня села встигли все завершити, односельцям сподобалося», – каже Алла Мастакова.
Довго розробляли ескіз, все обговорювали, радились. І нарешті закупили фарби та щітки для малювання. Пані Вікторія каже: «Хотілося передати красу нашої природи та сільське буття, тому на муралі у нас і тинок, і хатинка, і квіти, навіть про символ Луганщини байбака не забули». Були і творчі розбіжності між «колежанками». «Рази три півника перемальовували, він на наших не був схожий, – каже Тамара Безбородова.
Відтепер мурал користується популярністю у мешканців села та гостей і став справжньою фотозоною.
Перший успіх у малюванні муралів не став останнім. Відразу два мурала Вікторія Малиш зробила у місцевій бібліотеці. На одну дівчина сидить біля вікна та читає книгу, на іншому – дерево знань та мудрості. Бібліотекарка і учасниця ініціативної групи Ірина Гуженко каже: «Дуже хотіли зробити так, щоб читачам у нас було затишно та комфортно і, здається, все вийшло».
Поки ремонтні роботи у адміністративній будівлі позаду, учасниці ініціативної групи переймаються проблемами благоустрою території. Пані Алла каже: «У нас біля будівлі слідкуємо, щоб бур'яну не було, сміття. Та є і проблеми, наприклад, «фури» навантаженні часто проносяться не по дорозі, а прямо повз будівлі. Від цього вікна відкриваються самі, будівля тріскається».
Вже не раз зверталися до місцевих сільгоспвиробників, та водії час від часу забувають застереження.
Влітку до бабичевського ставку їдуть відпочивати з усього району. Керівниця групи каже: «Спеціально підраховувала, на греблі, по сорок три машини встановлюють. Ось і хочемо щоб умови для відпочинку були: пляж з піском, урни для сміття, зручні лавки та альтанки». А ще мріють на місці колишнього шкільного табору та свердловини мінеральної води облаштувати санаторій. Керівниця каже: «Починаємо з облаштування ставку, вже зверталися до селищної ради, щоб допомогли зробити все для відпочинку. Голова селищної ради запропонував проєкт розробити. Ми вже над цим працюємо».
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
