Бути сучасним лікарем завдання не з простих. Медична реформа, пандемія COVID-19 – все це справжні випробування на міцність. З якими проблемами стикаються в житті та роботі лікарі у Троїцькому, розповідає лікарка-окулістка Наталія Лукіянчук.
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про жінок-лікарів зі сходу, які допомагають жителям своїх міст зберегти здоров'я. Вони розповідають про свій шлях в медицині, результати реформи і головні виклики, які отримують в професії щодня. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героїнями.
***
Робочий день розписаний похвилинно
Прийом пацієнтів пані Наталія починає о 8.30 годині, а завершує о 12.00. Жінка працює офтальмологом на пів ставки. В кабінеті все розташоване так, щоб було зручно і пацієнтам, і лікарці.
»Відразу, як прийшла працювати, все у кабінеті переставила, щоб було зручно, — каже лікарка. — Тоді, пам’ятаю, колеги казали «нова мітла мете по-новому» та з часом зрозуміли, що це не просто примхи, а необхідність». Зараз все тут розташоване так, як тоді виставили. Отже, розрахунок був правильний».
З 1997 року лікарка ще мала ставку цитолога. Вона проводила лабораторне визначенням патолій в організмі на клітинному рівні. А з 2004 року очолила поліклініку. Доводиться після прийому пацієнтів та операцій сідати за папери. Довідки, висновки, направлення на медико-соціальну експертну комісію, рішення про надання відпусток, організаційні справи – все це щодня потребує уваги пані Наталії. Тому справи розписує заздалегідь, щоб все встигнути.
Зазвичай робочий день завершується о 20.00-20.30 годині. Лікарка каже: «Буває так, що тільки приходиш додому і навіть вечерю не встигаєш приготувати, як потрібно повертатися до лікарні, це коли чергування на дому».
Рекордними були прийоми до сімдесяти пацієнтів за робочий день (профогляди, комісії призовників). У звичайні дні – двадцять-тридцять пацієнтів. Черга до кабінету окулістки «жива», на пацієнта у середньому йде до 10 хвилин.
У період карантину пацієнтів стало менше.
Захворювання в дитинстві визначило вибір професії
Вибір спеціальності дався пані Наталії не відразу. У дитинстві до сьомого класу їй хотілося стати вчителькою. Спала та бачила, як навчатиме дітей у школі. Та все кардинально змінилося, коли захворіла під час занять з фехтування у Київській школі-інтернаті.
«Пам’ятаю, як з тренувань мене принесли на ношах, брали пункцію із хребта, як ставили невтішні діагнози. Мова йшла навіть не про те, щоб у спорт повернутися, а нормально повноцінно почуватися по життю», – згадує Наталія.
Та завдяки лікарям вона змогла повернутися до повноцінного життя. Тоді і вирішила зв’язати своє життя з медициною. Після школи пішла працювати операційною санітаркою у Лисичанській дитячій хірургії.
«Я бачила, як хірурги повертали маленьких дітей до життя, коли здавалося б надії немає, і сама вирішила стати дитячим хірургом. Загорілася цією ідеєю і до третього курсу вишу на чергування ходила до дитячої хірургії», – говорить жінка.
Колеги допомогли остаточно визначитися зі спеціальністю
Наталії хотілося оперувати, рятувати здоров'я та життя маленьких пацієнтів. Та одного разу ввечері сиділа вона з друзями і товариш запитав у Наталії, чи хоче вона вийти заміж та мати дітей. Жінка відповідала, що це в її планах.
Тоді товариш розповів, що чекатиме на Наталію у майбутньому, якщо вона стане хірургом: «Часу ні на чоловіка, ні на дитину у тебе не буде. Тебе постійно викликатимуть на операції, чергування. З часом чоловік не витримує та піде із сім’ї, а дитина перестане довіряти. А якщо, не дай боже, дитя помре під час операції, навіть, якщо твоєї вини у цьому не буде. Ти зможеш з цим жити?».
Це був привід ще раз задуматися над своєю спеціалізацією. Її мати часто зверталася до лікарні з проблемами зору і радила доньці обрати професію окулістки. Оскільки окулісти теж час від часу роблять операції, тож мрія стати хірургом частково здійсниться. Так і визначилася остаточно.
У 1985 році Наталія закінчила Луганський медичний інститут, отримала професію офтальмолога та після цього рік працювала інтерном у Стаханові.
Із серпня 1986 року за направленням вишу працює Наталія Лукіянчук у Троїцькому територіальному медичному об’єднанні. Тоді вона сама вписала, що хоче працювати у Троїцькому, головне щоб за спеціальністю.
Очі треба доглядати і в дев’яносто років
Згадує лікарка, як три роки тому на прийом до нею прийшла 90-річна жінка. Пані Наталія підібрала їй окуляри та запропонувала зробити операцію. Пацієнтка відмовилася. На прийом вона прийшла вже через два роки, щоб зір перевірити. Лікарка свою пацієнтку ледве впізнала, так вона змінилася на краще: модна кофта, зачіска красива, доглянута. Виявилося, що до поради лікарки вона прислухалася і операцію таки зробила.
«Жінка відразу розквітла, у неї іскри в очах, жага до життя. Вона вже не казала, що помирати збирається», – каже пані Наталія. Цю історію лікарка завжди переказує пацієнтам, які не вірять у покращення свого зору і впали у відчай.
Операції по заміні кришталика досить дорогі для пенсіонерів: від семи тисяч гривень. Тому люди терплять і від операцій відмовляються.
«Зір продовжує падати і вже пацієнт готовий на будь-які витрати, родичів підключає, а час вже втрачений, і це погано», – каже лікарка.
«Ви будете бачити»
Ніколи не забуде лікарка випадок на початку її кар’єри.
«До мене привезли на прийом хлопчика років дванадцяти. Він пас корів і, коли гнав тварин, випадково потрапив батогом у надбрівну частину обличчя. Була серйозна травма, око налилося кров'ю», – згадує пані Наталія.
Дитину тоді поклали до лікарні, оглянули. Очного дна було не видно. Око наповнилося кров’ю. Необхідно було терміново везти дитину до обласної лікарні. Спеціального транспорту на це раніше не було, і лікарка везла маленького пацієнта у потязі. Хлопчик увесь час хотів встати, а цього робити було не можна. Пацієнта до лікарні доставили.
А за 8 років пані Наталія зустріла його у себе в кабінеті. Хлопець проходив медичний огляд перед службою у армії. Зайшов і запитав лікарку, чи пам'ятає вона його. Пані Наталія відповіла, що не пригадує його. І тоді він нагадав ту давню історію, завдяки якій залишився зрячим. Зір лікарі йому все ж врятували, хоч і не на всі сто відсотків.
Лікарка каже: "Я щоразу радію, коли кажу пацієнтові «Шановний, Ви будете бачити».
У пандемію більше часу, щоб освоїти електронну систему запису пацієнтів
«Під час пандемії COVID-19 пацієнтів на прийомах стало менше. Вони зверталися до лікарні, якщо вкрай необхідно. У лікарів з'явилося більше часу, щоб освоїти електронну систему запису пацієнтів, нові методи в роботі», – каже пані Наталія.
Пацієнти до поліклініки приходять через пункт сортування, що у прийомному відділені. Там їм вимірюють температуру, якщо потрібно роблять експрес-тести на коронавірус.
Лікарка вважає, що медична реформа дає позитивні результати в глобальному масштабі. Відокремили «швидку допомогу», первинну медицину, що займається всіма пацієнтами, вторинна медицина почала взаємодіяти с первинною. «Завдяки реформі пацієнти більше під наглядом лікарів, вони більше будуть обстежуватися – і це добре», – каже пані Наталія.
За її словами, пацієнт з електронним направленням може звернутися до будь-якої лікарні, де кваліфіковані спеціалісти. Частина лікарів «відсіється» – та це нормальне явище, бо потрібно йти «у ногу з часом». Хто буде працювати, отримає підтримку Міністерства охорони здоров'я, і пацієнти до нього будуть звертатися по допомогу як до гарного спеціаліста.
Після сорока необхідна гімнастика для очей
Часто на прийом до окулістки приходять пацієнти, яким більше сорока років, з питанням, як покращити зір.
«І я кажу, що є спеціальні вправи. Але на запитання, чи готові вони їх виконувати щодня, чую у відповідь, що краще окуляри виписуйте, – каже пані Наталія. – Пацієнти вважають, що всі проблеми з зором лікуються окулярами. Та зазвичай за цими проблемами стоять тяжкі патології. А час вже втрачений».
Тому радить лікарка навіть зі стовідсотковим зором щороку обов’язково перевіряти зір та стан очей.
В їжу, за словами лікарки, потрібно вживати нежирне мясо, жирну рибу, овочі та фрукти помаранчевого кольору, каші, насіння, горіхи, печінку, яйця. В цілому не менше 30-40 хвилин в день необхідно робити загальну гімнастику. М’язи потрібно тренувати у будь-якому віці.
Як врятувати дитячі очі
Зараз у дітей часто виникають такі проблеми із зором, як фізіологічний астигматизм. Іншими словами це коли через сидіння за комп’ютером, телевізором, книгами у дитини може розвинутися короткозорість. Щоб у подальшому не було проблем із зором, необхідно приходити на прийом до офтальмолога не менше двох разів на рік, каже лікарка. Якщо патологія вже є, то не слід боятися корекції.
«Якщо гострота зору у дитини 0,9, то дитина може одягати окуляри лише тоді, коли вчить уроки чи читає книги. А якщо 0,7 при «плюсі» і зір потребує корекції окулярами, то певний час пацієнт повинен носити окуляри постійно» – каже лікарка.
Для профілактики короткозорості, за її словами, необхідні прогулянки на свіжому повітрі, правильне харчування та культура користування гаджетами. Тому за комп’ютером краще проводити дитині не більше однієї години на день. Після цього обов’язкові прогулянки на сонці. Так очі після навантаження краще «відпочинуть». За столом під час навчання та роботи з комп’ютером дитина повинна сидіти так, щоб очі були на відстані кінчиків пальців зігнутої руки.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
