Все життя працюю на одній роботі: історія вчительки із Троїцького ліцею
Не у всіх вийшло одразу обрати професію на все життя, так щоб прийшов на підприємство, в організацію чи заклад після отримання диплому, і працював на одному місці роками. А у троїчанки Олени Істоміної вийшло.
Пані Олена вже двадцять сім років працює у Троїцькому ліцеї вчителькою початкових класів. Після закінчення педагогічного університету відразу до школи працювати. І не просто до школи, а до своєї рідної тоді ще гімназії, а зараз ліцею, де сама провчилася одинадцять років.
– Пам'ятаю, як вперше переступила поріг школи вже не як учениця, а як вчителька. Мені відразу дали 1 "Д" клас, у якому було двадцять п’ять маленьких учнів. Хвилювалася, до класу зайшла не впевнено та чим більше познайомилася зі своїми учнями, тим впевненішою себе відчувала, – каже пані Олена.
У пані Олени ніколи не було сумнівів щодо вибору професії. За її словами вона завжди знала, що хоче бути вчителькою і не просто вчителькою, а вчителькою початкових класів. "Навчати маленьких дітей – це справжнє диво і велика нагорода. Коли на тебе дивиться скільки повних цікавості оченят, кожне твоє слово вбирають як "губки", то розумієш, що свій вибір зробив не дарма".
На уроках у пані Олени ніхто не сидить без діла. Не буває так, що хтось з учнів у дошки, а інші байдикують. Весь клас приймає участь у навчальному процесі і вчителька до кожного старається достукатися, знайти вірний "ключик".
Бували різні випадки: і коли дитина до школи не хотіла йти, і коли щось не виходило у дитини і вона протестувала, як могла. Були труднощі і з навчанням дітей, що не відвідували дитячий садок і дома з ними не достатньо займалися. Та пані Олена налаштовувала дітей так, щоб вони почали відчувати себе у школі та класі комфортно, не боялися сказати про свої труднощі, а навчилися їх долати.
До цього і з батьками учнів необхідно знайти спільну мову, щоб вони разом з вчителем допомагали дитині. Тож підключала і їх, щоб гарний мікроклімат був у класі, щоб діти розуміли важливість їх перебування у школі.
"Бувало, що частина класу прийшла до школи вже підготовленою у дитсадку чи вдома, а інша ні. Тоді займалася з останніми індивідуально після уроків і через деякий час ці діти вже наздоганяли більш підготованих, клас "вирівнювався" і це завжди приємний момент для мене, як педагога, – каже пані Олена.
Професія вчителя полягає не тільки у тому, щоб навчати інших. Вона потребує від того, хто її обрав, постійно навчатися новому, підвищувати свій професійний рівень та рухатися до більш високих результатів.
Пані Олена каже: "Не можна досягнувши якихось результатів, залишатися на місці, необхідно постійно розвиватися. Проходити курси підвищення кваліфікації, читати спеціальну літературу, переймати новий прогресивний досвід, щоб діти отримували якісні знання".
Зараз у пані Олени третій клас, попереду ще рік навчання за старою програмою. Та вчителька нещодавно вже пройшла навчання за курсом нової української школи. І перспективні форми навчання вже втілює в життя разом зі своїми учнями.
За роки своєї роботи пані Олена "випустила" шість класів. Перші її випускники, вже зовсім дорослі, мають родини, отримали освіту і працюють. Так, у минулому навчальному році до ліцею працювати вчителем фізичної культури прийшов її випускник з першого випуску Сергій Кушнарьов. "Приємно бачити серед колег свого учня", – каже вчителька.
