Троїчанину Андрію Сергієнко 33 роки. За фахом агроном, працював у Троїцькій райдержадміністрації головним спеціалістом з надзвичайних ситуацій. До недавнього часу 2,5 роки знаходився у декретній відпустці по догляду за дитиною. Пан Андрій вважає, що головне для людини це його родина, і немає обов’язків жіночих чи чоловічих – в сім'ї все вирішується спільно.
– Рішення про те, щоб я йшов у декретну відпустку приймали разом з дружиною Ольгою. Вона після закінчення інституту зайнялася підприємницькою діяльністю, відкрила магазин квітів. Це була її мрія, яка нарешті здійснилася. Як би пішла у декрет, то їй довелось би кинути свій бізнес. Поясню чому: по-перше, справу тільки починала, по-друге, необхідно було б наймати робітника на цей час, а це ще більші податки. Тож на сімейній раді вирішили, що з малюком буду у декретній відпустці я. Досвід як поводитися з дитиною був, адже у нас є старший син Артур. Коли народилася перша дитина, все з дружиною робили разом. Ольга тоді мене і сповивати сина навчила, і годувати з пляшечки і суміш для цього готувати. А як непросто було вкладати дитину спати, тут приходилося вигадувати самі креативні способи, щоб нарешті дитина заснула.
І хоч першого разу у декреті була дружина, то з другою дитиною вже й самому було не лячно займатися малюком, поки дружина на роботі.
Так, сталося що вже на другий день, як народилася наша донечка Арина, ми з нею залишилися разом, а мамі довелося їхати на медичне обстеження. Така крихітка, дуже відповідально все було, та не лякало. Часу щось там собі думати та боятися просто не було, адже про дітей потрібно було дбати.
Ранок розпочинався з приготування сніданку для доньки і для сім'ї, сина збирав до школи та відвозив, а потім і дружину став підвозити на роботу. І до обіду, поки син у школі, ми з Ариною спілкувалися, попутно вирішували побутовы питання: змінити памперс, попити води або чогось смачненького поїсти, погуляти на чистому повітрі. По обіді сина зі школи забирав і вдома вже уроки з Артуром вчили. А донечка в цей час спала. Після чого зазвичай разом з дружиною виходили на вулицю, щоб з Ариною та Артуром свіжим повітрям подихати та прогулятися.
Самою складною справою для мене було вкласти донечку спати. Вона досить часто категорично відмовлялася це робити. Тож придумав багато різних колискових пісень, а ще ми багато каталися на колясці по вулиці та будинку. Такі вони будні у декретній відпустці.
Знайомі під час прогулянок нерідко підходили і питали, як воно бути чоловікові у відпустці по догляду за дитиною. Не вірили, що таке насправді можливо. Особливо чоловіки з заздрістю казали, що якби вони знали, що так можна, то й самі не проти у декретну відпустку. Адже нічого складного – гуляєш собі весь день з дитиною і ніяких турбот. Мабуть, так зі сторони і здається. Насправді, тільки коли сам спробував на собі всі радощі декретної відпустки, починаєш по-справжньому розуміти, як непросто буває жінкам сидіти з дитиною вдома і за словами деяких чоловік "нічого не робити днями".
Після декретної відпустки вирішив зайнятися власною справою – бджільництвом. Тепер справи йдуть непогано все виходить, ще б ціна на мед була гідна і було б зовсім добре.
Вже три місяця, як маленька Арина відвідує дитячий садочок, але кожного разу коли повертається додому в першу чергу обіймає мене, для неї я самий кращий у світі тато, а мама наша до цього ставиться з розумінням, бо любить всіх нас разом однаково, бо ми — сім’я.
