Остання субота листопада - це День пам'яті жертв голодоморів 1932-33 років, 1946-47 років.
В Голодомор 1932-33 роки на Луганщині померла невідома достовірно кількість людей, бо влада приховувала справжні дані. За даними досліджень Український інститут національної пам'яті в селі Демино-Олександрівка померло щонайменше 308 людей, в Розпасіїівці - 247, Воєводську - 78, в Тарасівці - 202, в Ямах - 401, в Полтавському - 8, Тополі - 254, Арапівка - 32, Новознам'янка - 34, Новоолександрівка - 144, Новочервоне - 366, Тмонове - 65, Бабичеве - 57, Лантратівка -64, Розсипне - 105, Лозно-Олександрівка - 370, Білокуракине - 387, Нижня Дуванка - 242, Сватове - 1291, Старобільськ - 428, Преображене - 410, Гончарівка - 325, Новопсков - 99, Кремінна - 127...
Щорічно у четверту суботу листопада в Україні траурний день по загиблим від голоду. Вже стало традицією запалювати ввечері свічку та ставити на підвіконня, а до пам'ятних знаків класти колоски пшениці, шматочки хліба, жменьки зерен.
Сергій Ноздричов
- Майже в кожній українській сім'ї є втрати через голодомор, і то страшна мученицька смерть, і тільки наші щирі молитви зможуть зменшити той біль та страждання, що випали на долю покоління 30-х років, - каже настоятель Храму Святої Трійці в Троїцькому, що на Луганщині, Сергій Ноздричов.
Зі спогодів земляків
- Моя бабуся Олександра родом зі Старобільська і застала часи голодомору, коли вчилася в шостому класі місцевої гімназії, - розповідає луганчанка Тетяна Онищенко. - Вона розповідала, що на уроки приходили "пухлі" від голоду як діти, так і вчителі. Першими розпухати починали ноги. Якщо хтось не приходив на ранок на заняття, то всі вже здогадувалися, що помер чи померла від голоду. Її сім'я вижила лише тому, що її мати міняла на їжу все, що було в домі - одяг, посуд, меблі. Прабабця Зінаїда навіть свою улюблену брошку виміняла й обручку. Так і вижили. Обох своїх дівчаток зберегла - Сашеньку (мою бабусю) і Тамару. До кінця днів вона по особливому ставилася до їжі і завжди закуповувала продуктів з запасом, бо страх голоду не відпускав все життя.
Які країни визнали голодомор в Україні актом геноциду
Голодомор в Україні 1932-1933 років визнали актом геноциду 15 країн-членів ООН та Ватикан. Про це повідомляє Укрінформ.
Першою була Естонія - 1993 року парламент країни засудив комуністичну політику геноциду. За нею були Австралія і Канада. Останніми були Сполучені Штати - Сенат прийняв відповідну резолюцію 4 жовтня 2018 року. Також Голодомор визнав геноцидом українського народу низку американських штатів.
Низка країн виступила з офіційними заявами, в яких визнали Голодомор актом винищення, який організував сталінський тоталітарний режим. Серед них Аргентина, Андорра, Бразилія, Італія, Іспанія, Чилі, Чехія, Словаччина та Мексика.
До Дня голодомору в Україні
Поет Євгеній Юхниця так пише про ті страшні голодні часи:
- Чому, чому мамо́, не вивезла мене
До Праг, чи Мюнхенів із кладовища-вулиці?
Ти ж тиждень, як вже вмерла... Мене́ – розпне?
Як ту надуту тітку... - снилась...в маслі й булочці...
Петро? Ти спиш? Іду в сільраду...братик – спи!
Попро́шу виїхати десь на інші села.
Я вмію, знаю і косу, і ціп й серпи!
Ну, вже пішла. Та ти не смикай, чуєш, стелю...
- Чекай, сестра? Скажи: у всіх царів
Селяни й діти мруть, як в нас в селі щоденно?
Сестра не чула – десь пішла. Й чомусь вгорі,
Здавалось братику, ситніше жив хтось певний...
