Медики анестезіологи та реаніматологи у невідкладних станах пацієнтів рятують людські життя. Як це – працювати, коли кожна секунда на рахунку, розповідає медична сестра Катерина Євсюкова. Уже дев'ять років вона працює у Троїцькій лікарні.
Все починалося з дитячих ігор у лікаря
У дитинстві пані Катерина гралася у лікаря. Брала всіх ляльок, м'які іграшки і починала їх лікувати.
“Пам'ятаю, як знайшла вдома старі шприци і заходилася лікувати іграшки, набираючи у них воду і роблячи ін'єкції. В результаті всі меблі були мокрі, мама мене посварила”, – пригадує Катерина.
Та це майбутню медичну працівницю не злякало, адже згодом черга дійшла до дідуся. Йому дівчинка робила перев’язки. Тоді відчувала, що робить дуже корисну справу – допомагає одужати.
Дитячі захоплення не забулися і тоді, коли потрібно було визначитися із професією. Коли рідні дізналися, що Катерина хоче вступати до медичного училища, то дуже здивувалися. У родині медиків ніколи не було.
Катерина успішно закінчила навчання і настав час їхати працювати до Троїцької лікарні.
“Було два варіанти – працювати медсестрою палати новонароджених чи медсестрою-анестезисткою. Вибрала другий варіант, бо вважала, що працюватиму тільки в операційній”, – говорить Катерина.
На практиці виявилося, що в Троїцькій лікарні немає відділення інтенсивної терапії та реанімації, тому в обов'язки медичної сестри входить догляд за пацієнтами, що перебувають у палатах інтенсивної терапії в терапевтичному та хірургічному відділеннях лікарні.
Готую апаратуру в операційній, доглядаю пацієнтів у тяжких станах
Пані Катерина вже дев'ять років працює медичною сестрою-анестезісткою у хірургічному відділені Троїцького територіального медичного об'єднання та доглядає за тяжкохворими пацієнтами, що перебувають у палатах інтенсивної терапії. Робочий день у неї починається о 8.00 годині і закінчується о 8.00 наступного ранку.
Перше, що робить медична сестра на зміні, – перевдягається в медичну форму, миє руки та обробляє їх дезінфікуючими засобами. Під час карантину на COVID-19 обов'язково відразу одягає маску і рукавички. Все це змінює не менше як кожні дві години. Знайомиться з переліком справ, що необхідно зробити. Якщо є планові операції, то готує операційну до роботи: збирає дихальне обладнання, перевіряє монітори, стан пацієнта.
Потім приходить лікар-анестезіолог і починається підготовка пацієнта безпосередньо до оперативного втручання.
”Лікар дає розпорядження які препарати і в яких дозах необхідно вводити пацієнту”, – каже медична сестра.
Якщо пацієнт з операційної надходить у тяжкому стані, то в обов'язки медичної сестри-анестезістки входить догляд за ним та контроль життєвих показників.
“Роблю мониторинг кров'яного тиску, рівня кисню в крові, міряю пульс, проводжу медикаментозну терапію (крапельниці, уколи, процедури)”, – каже пані Катерина.
За її словами, така робота потребує уважності, витримки та повного зосередження на справі, адже кожна помилка може коштувати пацієнтові здоров'я чи життя.
“Буває, що цілу добу практично не відходжу від тяжкохворого. Якщо вкрай необхідно, мене підміняє лікар”, – ділиться медична сестра.
Про труднощі та радощі роботи
Пані Катерина згадує, як тільки почала працювати з пацієнтами з інтенсивної терапії, було дуже лячно, боялася, що щось зробить не так. З часом і досвід з'явився і впевненість у своїх силах.
“Коли життя людини під загрозою, навчилася концентруватися на проблемах пацієнта і чітко виконувати рекомендації лікаря, – пояснює пані Катерина.
Найстрашніше в роботі Катерини, коли до інтенсивної палати надходять діти. Вона каже: “Я сама мати, і бачити страждання маленької дитини завжди дуже боляче. Необхідно зібратися духом та робити все можливе, щоб допомогти дитині”.
За словами медсестри, коли цілодобово перебуваєш біля тяжкохворого пацієнта, то зазвичай не запам'ятовуєш обличчя, більше діагнози та результати моніторингу стану. Тому, коли на вулиці хтось привітається та подякує за чергування біля ліжка, це завжди приємно.
“Йдеш після важкого чергування, а після добрих слів колишніх пацієнтів чи їх рідних, і про втому та поганий настрій забуваєш, розумієш, що все не даремно”, – каже Катерина.
