О 16 годині вечора 23 листопада біля Храму Святої Трійці в Троїцькому відбувся мітинг-реквієм в пам'ять про жертв голодомору 1932-33 років в Україні.
— У кожного з нас хтось загинув у Голодомор: тітка чи дядько, дідусь чи бабуся, а найстрашніше, що вмирали діти. Це одна із найжахливіших і мученицьких смертей — смерть від голоду. З кожним роком все далі відходять від нас події голодомору в Україні 1932-33 років, але ми не можемо дозволити собі забути про те жахіття, бо як тільки забудемо, то все зможе повторитися, — каже настоятель Храму Святої Трійці Сергій Ноздричов. — Я помітив, що з кожним роком на службу в храм і на мітинг-реквієм приходить все менше і менше людей. Хтось не знаходить часу, а хтось думає, що то його не стосується. Скажу так: тільки живі в силах вимолити для загиблих в ті жахливі часи прощення і спасіння душі, це маємо робити ми для наших предків.
Троїчани запалили свічки і лампадки і поставили до Знаку жертвам голодомору 1932-33 років. Люди заходили до Храму, щоб помолитися про рідних і про всіх безвинно загиблих від голоду. Це був день скорботи і пам'яті.
— В сім'ї розповідали, що троїчани вижили в голодомор, бо їли макуху з олійно-пресового заводу, де її видавали для годівлі худоби працівникам, а ще врятувало те, що майже всі хати були покриті солом'яною стріхою і її розбирали та годували корів і кіз, щоб було молоко для дітей і стареньких, — каже троїчанин Андрій Кальний. — В нашій сім'ї ніхто не помер саме в голодомор, але жили дуже голодно, коли спекли хліб із зерна нового врожаю, то бабуся моєї бабусі не втрималася від спокусу наїстися вволю і поїла гарячого хліба і вмерла.
