В місті Старобільську знаходиться поховання воїнів АТО, які загинули, захищаючи Україну в 2014 на початку війни. Тут 17 могил з підписами "Тимчасово невідомий герой України". Журналісти редакцій газет "Нафтовик Борислава" (Львіщина) та "Сільські новини" (Луганщина) відвідали кладовище разом з місцевим волонтером і активістом Володимиром Винником, який опікується похованням на кладовищі та підтримує зв'язки з родичами загиблих, допомагає у розшуку рідні невідомих солдат.
– З перших днів війни я просився на фронт. Але мене не взяли, сказали не підходжу по віку. Тому став волонтером. З осені 2014 року я разом з патріотично налаштовані мешканці Старобільська опікуємося могилами воїнів АТО. Це наш святий обов’язок, – каже Володимир Винник. — Тут 17 могил, в яких лежать хлопці з усієї України. Деяких вдалося ідентифікувати завдяки ДНК експертизі і родичі забрали їх для перепоховання до рідних міст. Та багато ще залишаються невідомими.
Володимир Винник
За словами волонтера в цих похованнях лежать бійці батальйону "Айдар" і 80-ї аеромобільної бригади.
— В 2014 році ми в один день тут поховали 28 тіл. Солдати загинули 5 вересня. Вони потрапили у засідку сепаратистистів між Металістом і Щастям, — каже старобільчанин Володимир. — Пам''ятаю, як до мене на роботу зайшов знайомий, який працює санітаром у морзі і розповів, що в морзі стоять 28 мішків з рештками солдатів, що загинули. Я та інші патріотично налаштовані мешканці Старобільська почали "піднімати шум" з цього приводу та так і не дочекалися від місцевих чиновників хоч якоїсь допомоги. Почали ховати самі: знайшли через волонтерів труни, вручну вирили між дерев траншеї під могили.
Загиблих поховали з усіма почестями старобільські волонтери. На хрестах написані номери та таблички — Тимчасово невідомий герой України.
– Пізніше ми поховали ще 9 хлопців, які загинули на Бахмутці і теж під номерами, як тимчасово невідомих. На кінець 2014 року на військовому кладовищі налічувалося вже 37 безіменних могил.На цей момент, тут поховано 17 захисників України. Багатьох вдалося ідентифікувати за результатами експертизи ДНК, їх забрали родичі і перепоховали на батьківщині. Вважаю, що жоден загиблий захисник не повинен залишитися невпізнаним.
Володимир Винник допомагає у розшуку родичів загиблих, а з тими яких знайшов підтримує і зараз тісні зв'язки: телефонує, повідомляє новини про долі інших хлопців. І вважає це підтримкою для батьків, які втратили найдорожче — своїх синів.
— Не всі вірять у загибель своїх дітей. Дехто роками не може розкрити конверт з результатами експертизи, бо хочуть сподіватися, що їх дитина жива, — каже волонтер.
Пан Володимир розповів, як йому нещодавно телефонувала мати зниклих безвісти синів. Жінка із Луцька. Її звуть Катерина Хом'як. Вона розповіла, що під час бойових дій на Луганщині в один день безвісти зникли два її сина. Їй надали попередні дані експертизи, але вона ніяк не наважиться відкрити тих конвертів. Сподівається, що сини десь в шпиталях втратили пам'ять, шукає їх в списках тих, що в полоні. Материнське серце не може змиритися з тим, що її рідні соколята загинули в один день, в одному бою... А може вони й не загинули, і вона це відчуває серцем, і тому й шукає. Жінка разом з іншими матерями загиблих героїв зверталася по допомогу в пошуках до Президента. Та поки все без результатів.
Поховай мене, мамо, на тій землі, яку я буду захищати
Пан Володимир купу свого часу витрачає саме на пошукову роботу, на листування з родичами загиблих бійців тіла яких ідентифіковано було за аналізом ДНК.
Дмитро Рожков
На цьому кладовищі похований Дмитро Рожков, який родом з міста Котовська Одеської області. Служив в батальоні "Айдар", доброволець. Був поранений і лікувався в шпиталі на Одещині, а коли підлікувався і знову вирушав на фронт то попрохав матір,що якщо з ним щось станетья на війні, щоб поховала його на тій землі, яку він захищав. Мати приїзили до Старобільськ ана могилу до сина і розповіла про його заповіт, який вона виконала, залишивши тіло сина на Луганщині, на тій землі, яку він захищав.
– З Донецької області приїжджали батьки, забрати ногу свого сина. Тіло вони знайшли в іншому місці ще два роки тому і поховали. А тут, ми ж ховали навіть фрагменти тіл, — розповідає волонтер і не стримує сліз.
Волонтерка і поетеса Надія Нещерет прочитала власного вірша про тяжку долю матерів, у яких війна забирає синів.
Надія Нещерет
Пан Володимир спільно з волонтерами своїми силами і надалі організовують різноманітні заходи та пам’ятки для вшанування загиблих бійців АТО. разом з ветеранами та волонтерами тут почали будувати капличку.
Нещодавно до Старобільська приїздила міністр у справах ветеранів Оксана Коляда, яка розповіла, що Міністерство у справах ветеранів має намір закріпити на законодавчому рівні церемоніал поховання українських військовослужбовців, полеглих під час бойових дій на Донбасі.
Наразі територія, на якій розташовані поховання військових, офіційно не є територією кладовища, земля належить лісгоспу. Міністерка взяла на особистий контроль питання передачі земельної ділянки до власності громади та відповідного облаштування кладовища.
