Слово «переселенець» для кримчан, луганчан і донеччан й до сьогодні сприймається неоднозначно, бо сьомий рік люди живуть, як внутрішньо переміщені особи, не втрачаючи надію повернутися додому й одночасно в пошуках себе в новому житті. На Львівщині переселенки з Криму відкрили пекарню, а ще перевезли театр і гастролюють всією країною, у тому числі і на сході України.
За даними Мінсоцполітики, кількість внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій Луганщини, Донеччини та Криму, зареєстрованих в Україні станом на кінець листопада 2020 року, становить 1 мільйон 458 тисячі 737 осіб.
Є серед переселенців ті, що живуть на окупованих територіях, а зареєструвалися як внутрішньо переміщені особи. Переважно це літні люди, які не мають за що жити там і тому вимушені так чинити з соціальних питань. Помешкання їх там, продати їх люди не можуть, щоб купити інші і працювати вже теж не можуть, бо не дозволяє вік та здоров’я. І про таких людей має піклуватися держава, тому що це громадяни та громадянки України. Втім, складається стереотипне ставлення до всіх людей, які вимушені були поїхати через війну. Водночас є різні ситуації, багато підприємців та фахівців були вимушені кидати свої домівки і їхати з сім'ями в інші міста. І люди стали не «тягарем» для нових міст, які б мали витрачати бюджетні кошти на їх утримання та виплату допомоги, а навпаки надбанням. Бо зробили через свої вміння, професійну фаховість нові приймаючі громади ще сильнішими.
Після спілкування з власницями пекарні «Кримська перепічка» та однією із засновниць кримського театру «Domus», істотно і саме по собі стирається стереотипне твердження, що переселенці лише вимагають допомоги та уваги до себе, а самі нібито «не хочуть щось корисне робити для громад!», в які вимушені були переїхати через війну. Розповідаємо про людей, які так сильно люблять Крим, що привезли його часточку з собою і дарують всім можливість дізнатися про культуру кримськотатарського народу більше. Так, пекарня стала центром спілкування для цілого мікрорайону Львова, а театр «Domus» їздить з гастролями всією країною і дає вистави у прифронтових містечках та селах Донецької та Луганської областей.
Як кримська режисерка організувала виступи театру на Донбасі
З Наталією Меньшиковою, співзасновницею, режисеркою і художньою керівницею театру «Domus», яка переїхала з анексованого Криму до Львова ми зустрілися у пекарні «Кримська перепічка». Вона як і власниці пекарні теж із Сімферополю.
Пані Наталія проводить тут заняття для дітей з театрального мистецтва. Приміщення їх театру (теж переселенця) розмістилося поруч і там займаються, не тільки професійні актори, а й місцеві аматори. В пекарні театрали проводять ще й дебати та театральні слухання. З’являються нові традиції, як для переселенців, так і для містян.
Режисерка розповіла, що театр має у репертуарі чотири вистави, і з однією із них їх трупа їздила до Донецької і Луганської області.
— З доброю та теплою виставою про кохання «Метелики вільні» ми виступали у Сєвєродонецьку та Новоайдарі на Луганщині, де нас надзвичайно тепло прийняли глядачі, – каже пані Наталія. – Згодом назбирали грошей на поїздку до Слов'янська та Краматорська, що в Донецькій області на підконтрольній Україні частині, щоб виставу про кохання побачили й донеччани.
Пані Наталія переконана, що саме такі подорожі й сприятимуть не тільки розвитку їхнього незалежного театру, але й вплинуть на розвиток театральної культури в малих містах Сходу. Вистави для донеччан та луганчан актори ставили безкоштовно, а в нагороду мали лише аплодисменти, квіти та навіть смаколики.
– Запам’яталося, як в Новоайдарі, люди, дізнавшись, що ми з Криму почали приносити нам з дому смаколики та пригощати – це так було по-домашньому і щиро, – згадує пані Наталія.
Карта Криму на стіні радує і підіймає дух, а ще єднає всіх
Сестри Світлана Лопатіна та Оксана Новікова приїхали до Львова в 2014 році з Сімферополя і вже більше туди не поверталися. Там залишився новий дім, в якому сім’я встигла пожити лише кілька місяців, а ще там залишився пес, улюбленець всієї сім’ї, якого погодилася доглядати сусідка-кримчанка. Вибрали Львів, бо він найдалі від війни, хоча, як кажуть, могли поїхати куди завгодно. Склад характеру у сестер такий, що мають багато друзів.
По приїзду зайнялися громадською діяльністю, бо розчарувалися у тому, що можна вести бізнес чесно і без утисків. А згодом все ж вирішили відкрити сімейну пекарню, але не в центрі міста, де таких бізнесів, як грибів після дощу, і розраховані вони більшою мірою на туристів.
Сестри вирішили, що їх пекарня має вирізнятися, як ексклюзивною випічкою за старинним рецептами кримськотатарської кухні, так і європейською. До цього часу встигли поїздити світом та вивчити різні кухні.
Була мрія, що це буде простір, де місцеві мешканці й переселенці будуть збиратися за філіжанкою кави і відкрито та дружно спілкуватися. Згодом так й вийшло. Адже за шість років вже виросли діти, що не уявляють своє життя без булочок та пиріжків із «Кримської перепічки».
Оксана Новікова
– Ми мали за мету відкрити пекарню, розраховуючи не на випадкового клієнта, а на постійних, які б приходили до нас щодня і жили поблизу, тому вибрали приміщення на окраїні Львова, яке до цього пустувало кілька років, але привабило великими скляними вікнами та сонячним простором, – розповідає нам за кавою у своїй пекарні «Кримська перепічка» Оксана Новікова. – Коли ще жили в Криму, займалися оптовим постачанням харчових інгредієнтів. Тому й тут вирішили за основу взяти схожий напрямок – вибір впав на створення пекарні. Кілька разів писали проєкти на конкурси, та підтримали далеко не з першого разу. Бізнес-ідею нам допоміг реалізувати проєкт «Бізнес-інкубатор для переселенців» від Міжнародного фонду «Відродження». Грант від Відродження, який отримала сестра Світлана був менше ніж 20 тисяч гривень, що склало від загальної суми менше ніж 3 відсотка інвестицій. Але, то був старт проєкту. В листопаді минулого року ми відкрили ще одну пекарню. Але зараз в зв'язку з пандемією та економічною кризою дуже непросто працювати. Сестра Світлана в 2018 році пішла із пекарського бізнесу, зараз вона навчається психології та починає практикувати. Тепер всі приходять і говорять, як у нас затишно, але навіть не уявляють як тут порожньо було раніше, і що кожен куточок пекарні має свою історію. Так, на стіні у нас є великий гобелен із картою рідного Криму. Коли приходять кримчани-переселенці, то це їх дуже радує і піднімає дух, а ще єднає всіх нас. На поличках невеличкої бібліотеки як художні книги сучасних авторів, так і наша газета «Кримський терен» про Крим, переселенців, про наше сьогодення. Книги у нас відвідувачі беруть почитати безкоштовно, буває що приносять свої і так бібліотека поповнюється.
На полицях між книгами в пекарні дуже багато янголів: паперових, зв’язаних із ниток, зроблених зі скла та глини, а ще лежить солдатська каска, прапор з написами. Всі ці подарунки від відвідувачів і вони дарують всім переселенцям надію на повернення, на те що прийде в Україну мир, а ще сили, щоб працювати і жити зараз і сьогодні.
– Найважче було перші два роки, бо починали ж бізнес з нуля, звичайно, що допомагали чоловік та сестра, але все одно працювати треба було в пекарні з сьомої ранку і до дев’ятої-десятої вечора, – каже пані Оксана. – Були і є труднощі з підбору персоналу, бо багато добрих спеціалістів із кондитерів та пекарів їдуть на заробітки до Польщі, а ті що приходять з вулиці – треба вчити від азів. Потім же, хтось йде в декретну відпустку, у когось змінюються обставини і знову все спочатку. Але це звичайні будні, як у всіх. Сама веду переговори з клієнтами та постачальниками, вирішую питання від організаційного процесу до технічних, логістичних та інше. При розробці дизайну приміщення хотілося зробити наш куточок Криму у Львові, де були б запашна здоба та кава, зустрічі друзів та відродження традиційних рецептів.
Вчать англійську мову та поєднують національну і європейську культури
Відчувати себе вдома – це коли пахне випічкою, кавою, багато світла і тобі затишно й спокійно. Саме така атмосфера в пекарні «Кримська перепічка». Тому сюди хочеться повертатися знову. Тут не ділять людей на «своїх» і «ні», бо ти сам відчуваєш відразу «твоє» чи «ні» і тому сам обираєш залишитися та провести час тут чи пошукати інший заклад.
Коли я прийшла до пекарні столики майже всі були зайняті: люди заходять з дітьми, а дех-то цілими сім’ями, було кілька подруг-завсіди і всі вони звично займають улюблені місця. Дорослі купують ще теплу випічку. Діти граються прямо на підлозі в спеціальній ігровій зоні з безпечним покриттям та іграшками.
Цікаво, що тут щотижня для дітей та дорослих проходять у ігровій формі заняття з англійської, які веде переселенка із Криму, яка декілька років жила в штаті Техас у США.
Діти з задоволенням «уплітають» випічку та тістечка, а ще смакують сиром, який тут виробляють із натуральних продуктів без домішок замінників молочного жиру.
Оксана Новіккова
– Звісно, що можна купити виріб з сиркової маси чи сирного продукту в найближчому супермаркеті й дешевше і він може бути дуже смачним, але він не буде таким корисним для вас та ваших дітей, як наша продукція, – каже пані Оксана. – Ми вчилися самі працювати з дріжджовим тістом, а потім проводили майстер-класи для персоналу. Всі рецепти, що маємо і які тільки вивчаємо та допрацьовуємо – це велика наша цінність. Спочатку брали на роботу більше з переселнців, щоб якось допомогти їм адаптуватися на новому місці, а потім наші дівчата-кримчанки пішли у декретні відпустки, у когось змінилися життєві обставини і до нас на роботу прийшли вже місцеві жінки.
На прилавку виставлені, як класичні кримські пиріжки з сиром та м’ясом так і за європейськими рецептами. Наприклад, круасани випікають без начинки, і вони дуже схожі на справжні французькі. Тут є торти «Таврида» і «Ай-Петрі», які раніше випікали тільки в Криму (ну як, наприклад «Київський торт» – в Києві, а «Шахтарський» – на Донбасі).
«Ми робимо свою продукцію тільки за перевіреними рецептами, які нам самим дуже подобаються, цим і відрізняємося від інших», – каже пані Оксана. – А ще не економимо на якості продуктів за рахунок використання дешевих замінників, а працюємо з стовідсотковим вершковим маслом, згущеним молоком. Свіже молоко купуємо тільки у фермерів. Є ще секрет – тісто на дріжджах визріває не кілька годин, а цілу ніч. Часу це багато забирає, та смаколики виходять із такого тіста смачніші і тому те, того вартує.
Полиці та таці в пекарні заставлені свіжою випічкою. А ще тут печуть клакубіте – це пиріжки з листкового тіста з м’ясною начинкою і картоплею. Їх швиденько «розмітають», бо подобаються і дітям, і дорослим. На підносах розклали медову пахлаву з горіхами і велику кількість тістечок.
В карантин не закрилися, а додали нові послуги
Щоб бути корисними для клієнтів навіть в умовах карантину у «Кримській перепічці» працюють у вихідні в режимі «з собою» та «доставка».
Оксана Новікова
– Дивлячись на погіршення ситуації з захворюваністю, ми стали частіше стикатися з небажанням заходити в заклад в масці та агресивною відповіддю на наші прохання одягнути її, – розповідає пані Оксана. – Ми розуміємо складний психологічний стан більшості людей, але намагаємося пояснити, що їх маска захищає нас, а наша – їх. Ціни тримали скільки могли. Та вимушені були в жовтні підняти ціни на 10-15%, бо останній стрибок цін на сировину знов поставив нас на межу рентабельності. Більшість людей через карантин на дистанційній роботі і для того, щоб була можливості працювати їм з ноутбуками або брати участь у онлайн конференціях через телефони безпосередньо в залі пекарні надається безкоштовний доступ WiFi. Щоб зв’язок не переривався та був доступним для всіх відвідувачів власники пекарні поміняли інтернет-провайдера, хоч це і коштує дорожче, але тепер тут можна працювати у приємній обстановці, де пахне кавою і свіжою випічкою.
Оксана Новікова з чоловіком Миколою
— В листопаді минулого року ми відкрили ще одну пекарню, — каже пані Оксана. — Але зараз в зв'язку з пандемією та економічною кризою дуже непросто працювати. Сестра Світлана в 2018 році пішла із пекарського бізнесу, зараз вона навчається психології та починає практикувати. Бізнес ведемо разом з чоловіком Миколою і маємо злагоджену команду професіоналів — це наш колектив та разом працюємо для наших клієнтів.
Помітно, що сумують за Кримом, але повернутися туди не можуть, і тому зробили свій власний куточок Криму на Львівщині й несуть людям радість, тепло, затишок та будують новий дім, двері якого відчинені для всіх.
Колектив домашньої пекарні "Кримська перепічка" на цей час
Створення цієї статті фінансується в рамках проєкту «Розмаїття збагачує: висвітлення внеску етнічних, релігійних меншин та ЛГБТІ в українське суспільство» Фонду Прав Людини Посольства Королівства Нідерландів. Зміст та думки викладені в цій публікації є відповідальністю авторів та не обов’язково відповідають позиції Посольства.
