Троїцьке.City

Що троїчани знають про фемінітиви

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

Журналісти сайту Троїцьке.City і редакції газети “Сільські новини” дізнавалися у троїчан, як часто вони вживають фемінітиви у повсякденному житті та чи вміють вони їх створювати самі.

Професор і професорка Троїцьке.City

 

Звідки взялися фемінітиви

Марина Животкова
Марина Животкова
Марина Животкова
Марина Животкова
Набір листівок із колекції Музею гендеру у місті Харків

Українська мова — це жива мова, яка росте, змінюється та поповнюється новими словами. Іменники в жіночому роді —  це зовсім не нові слова в українській мові, бо вони вже давно у вжитку. Наприклад, центральне місце в населеному пункті наші предки називали, і ми й зараз називаємо: і “площею”, і “майданом”.  І значущих для людини в господарстві тварин селяни здавна розділяють за родами: тому у нас є півень та курка, кіт та кішка, корова і бик. З назвами професій вийшла така собі оказія: не працювали раніше жінки теслями, столярами, ковалями, або ж там гетьманами чи писарями. Тому й не було необхідності вживати їх у жіночому роді.

Фемінитив — іменник жіночого роду на позначення жінок за їх професіями, посадами, видами зайнятості (термін за посібником “Гендерна чутливість українських медіа”, авторки Богдана Стельмах, Оксана Ярош, 2018 рік).

Та час сплинув і жінки стали активніше освоювати нові для себе професії. Нікого вже не дивують жінки, які очолюють підприємства, займаються громадською діяльністю та йдуть у політику. Так, у мові почали з’являтися відповідно і нові слова: космонавтка, професорка, філологиня, директорка, депутатка, адвокатеса, редакторка.


Способи творення фемінітивів

 Троїцьке.City

Формування словотвірного значення жіночості здебільшого відбувається від маскулінітивів, тобто від назв чоловічого роду, за допомогою суфіксів (-к(а), -иц(я), -ниц(я), -овиц(я), -ин(я) та ін.), префіксів (пра-, по-), конфіксів (па- -иц(я)). Однак деякі маскулінітиви, навпаки, утворилися від фемінітивів, наприклад: нянь<няня, мимр<мимра, русал<русалка, фей<фея. Деякі професії називаються переважно фемінітивами, а їхні маскулінітиви є рідкісними, або утворюються в аналітичний спосіб, або ж не утворюються взагалі. Чоловічі і жіночі назви однієї професії досі відображають різні поняття, наприклад: акушерка — експертка з пологів, акушер — лікар, який має більший статус; секретарка — особа, яка веде діловодство, секретар — чоловік з великою відповідальністю (держсекретар, вчений секретар); майстер — чоловік, який щось вправно робить, майстриня — народна умілиця, яка вміє вишивати чи в’язати; господар ситуації, але господиня дому.

Важливо, що зараз все більше жінок на високих посадах вживають в усній мові і зазначають у офіційних документах свої посади саме в жіночому роді: професорка, директорка, депутатка.

Хоча часто (внаслідок нав’язування суспільством певних патріархальних світоглядних норм) жінки думають, що вживання їхніх посад у жіночому роді ніби принижує їх, а у чоловічому, навпаки — робить рівними чоловікам. Але, погодьтеся, що якось неприродно звучить: “журналіст Ольга зробила фоторепортаж” або “вчитель Галина організувала гурток з інформатики”, бо вже давно є слова жіночого роду — “журналістка”, “вчителька”.

Ще 50 років тому українські мовознавці говорили про те, що фемінітиви притаманні українській мові і їх треба вживати активніше.

У 1999 році Олександр Пономарів, мовознавець, автор понад 250 наукових праць з історії, стилістики та культури української мови, зазначив, що вживання чоловічого роду на позначення жінки суперечить морфолого-синтаксичним нормам української мови. Уникання фемінітивів збіднює мову: робить її більш канцелярською, звужує до офіційно-ділового стилю. Суфікси, за допомогою яких творяться фемінітиви (-к, -иця, -иня в українській мові та -k, -ini/-yni в польській), є історично закоріненими та продуктивними, тобто, від них утворюється значна кількість нових слів. «Продавчиня» звучить набагато краще, ніж «продавщиця». Порівняймо: «кравчиня» від «кравець», як «продавчиня» від «продавець». «Фотографиня» — незвично, але відповідає законам українського словотвору, і до цього слова можна звикнути», — зазначає Олександр Пономарів.

 

Фемінітиви закріплено у правописі

 Педагогічна преса

У новій редакції правопису української мови є пункт про творення фемінітивів (сторінка 27, розділ "Правопис суфіксів", параграф 32 - Іменникові суфікси, пункт 4):

За допомогою суфіксів -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес- та ін. від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі.

Найуживанішим є суфікс -к-, бо він поєднуваний з різними типами основ: авторка, дизай́нерка, дире́кторка, реда́кторка, співа́чка, студе́нтка, фігури́стка та ін.

Суфікс -иц-(я) приєднуємо насамперед до основ на -ник: верста́льниця, набі́рниця, пора́дниця та -ень: учени́ця.

Суфікс -ин-(я) сполучаємо з основами на -ець: кравчи́ня, плавчи́ня, продавчи́ня, на приголосний: майстри́ня, філологи́ня; бойки́ня, лемки́ня.

Суфікс -ес- рідковживаний: дияконе́са, патроне́са, поете́са.

 Кабмін

— Це історичний момент — офіційний документ нарешті зафіксував питому рису української мови, яка з різних причин кілька десятиліть витісняється з мовної картини світу, — пише радниця міністерки  Міністерства освіти і науки України Олена Масалітіна.

 

Французи першими офіційно визнали фемінітиви у своїй мові

 News2World.net

Французька академія наук, яка слідкує за чистотою французької мови, офіційно затвердила використання фемінітивів при позначенні професій, пише ВВС.

У академії назвали фемінітиви – "природною еволюцією" французької мови, хоча раніше в установі були проти використання фемінітивів та називали їх "варварськими".

Журналісти сайту the-villag пишуть, що французька академія наук дозволила використовувати, зокрема, слова professeure (професорка) замість professeur (професор). Однак повний список фемінітивів, які позначають професії, у академії визначати не будуть.

Гендерна чутливість українських медіа

 Марина Животкова

Саме з такою назвою книга потрапила до моєї колекції від авторок Богдани Стельмах і Оксани Ярош, де вони дають відповіді на такі питання: чому фемінітиви важливі для нашого мовлення — як усного так і письмового, чому це не данина моді або чиїсь вигадки, що стоїть на заваді використання фемінітивів у журналістиці. Авторки дослідили, що існує кілька аргументів, які звучать на захист повної або тимчасової відмови від фемінітивів: у класифікаторі професій та інших офіційних документах назви професій і посад закріплені в чоловічому роді, часто жінки самі не хочуть, аби для назви їх посад вживали фемінітиви,  до багатьох назв неможливо утворити жіночий рід (наприклад, — посол, нотаріус, академік, майор та ін), або ж люди думають, що фемінітиви звучать применшувально або зневажливо або ж просто “не звучать”.

Сучасні словники української мови фіксують понад 1500 іменників жіночого роду, які мають “пару” з іменниками чоловічого роду з тотожним значенням (наприклад: учень-учениця, пасажир-пасажирка тощо) і їх кількість постійно зростає.

Фемінітиви органічно вписуються в сучасне життя. В оголошеннях газети ми читаємо, що запрошують на роботу дизайнера\-ку або перекладача\-ку.  У запрошеннях чи офіційних листах все частіше жінок-керівниць називають директорка, головна лікарка. Та й самі жінки все частіше називають свої посади та професії — координаторка, експерка, бібліотекарка.

 Facebook

В журналістиці кожен журналіст\-ка мають вибір, які саме слова вживати, а відтепер таке право ще й новим правописом підкріплено. У кожного засобу масової інформації є своя редакційна політика, де прописано норми виготовлення інформаційного продукту. Тож тут у кожній ситуації має бути індивідуальний підхід.

 

Міні-інтерв’ю

 Троїцьке.City

Троїчани мали відповісти на питання, чи вживають вони в своєму повсякденному житті фемінітиви.

Вікторія Трушина, Троїцьке:

Вікторія Трушина Марина Животкова

— Мені більше подобається, коли професії мають чоловічу назву — директор, лікар, вчитель. Фемінітиви майже не вживаю під час розмови. Але думаю, що з часом мій мозок звикне до звучання нових слів і я зможу їх легко застосовувати в розмові. Наразі ж — ні. Відчуваю внутрішній бар’єр при вимові професій у жіночому роді.

Олег Шевцов, село Сиротіне:

Олег Шевцов Марина Животкова

— Працюю директором в гімназії, і вчителі української мови нам уже на педраді розповідали про затвердження нового правопису. Вважаю, що у людини має бути вибір: як їй розмовляти. Важливо, щоб не було це народу “насаджено” указом, а щоб люди самі розуміли і хотіли вживати нові слова. Для мене особисто поки що все залишилося по-старому: іду до магазину і переді мною не стоїть суттєвий вибір, як саме я буду звертатися до жінки за прилавком — “продавець” чи “продавчиня”. А ось діти швидше беруть до лексикону нові слова, то ж будемо у них вчитися сприймати нове легко. Мова — вона ж жива: змінюємося ми і вона ж також поповнюється новими словами, це природно.

Наталія Симоненко, село Вівчареве:

Наталія Симоненко (друга на передньому плані) Троїцьке.City

— Коли молодь не поступається місцем у громадському транспорті літнім людям, то у нас це вважають невічливою поведінкою. А в Європі ж навпаки, старші люди образяться, якщо ти їм будеш місцем у автобусі поступатися. Подумають, що погано виглядають і викликають у оточуючих жаль. Тож, що для одних норма поведінки, то для іншої культури — образа. Особисто для мене нема різниці, як хто вживає слова. Фемінітиви для мене не новинка: вживаю їх у мові і ніхто ще не ображався із колежанок, що це їм якось “зменшує” статус.

Олена Козлова, село Тимонове:

Олена Козлова Марина Животкова

— Нове сприймаю добре. Але поки ще не готова, щоб, наприклад, на директора школи батьки говорили “директорка”. Хоча слова лікарка, вчителька, бібліотекарка — це ж теж фемінітиви і вони для мене звучать дуже природно і гарно. А в побуті ще ж є такі фемінітиви, як свекруха, теща, внучка. Ми до них давно звикли і вживаємо без всіляких там упереджень та визначень роду. Жінки у професії та керівні посади пішли не так давно, тому ще і незвично для вуха такі слова. А пройде час і ми ще здивуємося, які нові слова увійдуть у наше життя.

Сергій Груздо, село Тарасівка:

Сергій Груздо (другий праворуч) Тарасівська школа

— Я не вживаю фемінітиви у повсякденному житті, бо мене все влаштовує зі старими формами назв професій та посад. Так, чую, що молодь більше вживає нових слів у розмовах між собою,  і фемінітивів також. Мені це важче дається. Але не маю нічого проти, щоб такі слова “прижилися” у спілкуванні.

Євгенія Грибенюк, троїчанка: 

 Євгенія Грибенюк

— Вперше почула фемінітиви, коли була у відрядженні до Луцька. Саме звідти і привезла до Троїцького нові слова: "філологиня", "професорка", "директорка". Мені вони до душі лягли: і я стала так і говорити. Не всі однаково сприймають,особливо, коли вперше чують нові для себе слова. А моїм колежанкам-вчителькам подобається, як я тепер до них звертаюсь і самі між собою теж так починають спілкуватися. Це природно.

Ганна Коваленко, троїчанка:

Ганна Коваленко Марина Животкова

— Не чула серед своїх знайомих, щоб вживали фемінітиви. Більше якось їх в газеті місцевій зустрічаю. Спершу дивували слова. А тепер подобаються, але щоб взяти їх до використання мені час потрібен. 

 

Граємо у гру “Знайди слову пару”

Нещодавно наша редакція разом з Будинком школяра провели ивент для юних журналістів - конкурс “Золотий диктофон”. Більше 20-ти учнів і учениць шкільних закладів Троїцького району дійшли до фіналу. І там наші журналістки Віка Кайдаш та Тетяна Бабичева провели для дітей гру “Знайди слову пару”.

Троїцьке.City
Троїцьке.City
Троїцьке.City
Троїцьке.City
Троїцьке.City
Троїцьке.City
Троїцьке.City
 

Потрібно було знайти пару словам за професіями жіночого та чоловічого роду. Першими до пари стали “генерал” та “генералка”, потім “адвокат” та “адвокатеса”, “бос” та “боса”. Діти природно сприймали звучання нових для себе слів і треба сказати швидко знаходили пару. Потім ми закріпили навички: разом визначили поняття фемінітівів в українській мові та вправлялися у їх створенні.

Катерина Коваленко Троїцьке.City

Мені дуже було радісно чути від однієї із учасниць конкурсу “Золотий диктофон” Катрусі Коваленко: “Я сьогодні для себе відкрила щось нове, так себе почуваю, наче щось в мені змінилося і я тепер знаю про себе більше”. До речі, Катруся свої роботи вже кілька років підписує словом “журналістка”, а тепер ось ще знає, що під власними віршами можна писати “поетка”.

Якщо, сказати, що після таких заходів відкривається “друге” дихання і ти розумієш, що щось таки робиш недарма, то це мало сказати.

 Троїцьке.Сity

Нові слова, то лише “нові слова”. А потрібно, щоб жінка не почувалася “помічницею” у чоловіка, а була з ним рівною. І не ставала до “чоловічої” роботи, бо не вистачає кадрів або ж чоловіки не хочуть виконувати саме цю роботу через малу зарплату або непрестижність, а тому бралася за справу, що вона їй до душі. І щоб не задавали питання накшталт: “Нащо тобі та кар’єра, а як же сім’я”, бо у чоловіків такого ж не питають. Жінка має усвідомити, що вона має за Конституцією рівні права у всьому з чоловіком і сприймати це гідно. А чоловіки мають поважати вибір жінки і не нав’язувати стереотипні погляди . Це те ідеальне життя до якого іде сучасне суспільство маленькими кроками. І фемінітиви — це один маленький крок до того, щоб жінка і чоловік рівно мали ідентифікувати себе у професіях та посадах. І хай кожен зробить той крок самостійно, для когось він буде довгоочікуваним і легким, а для інших важким.  Але життя — то рух. То ж рухаємося далі!

 Троїцьке.City

Матеріал створено в межах проекту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз)

Фото Троїцьке.City

Коментарі:

Останні новини