Ода в прозі про листи

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 12.03.2019 17:21
  • 0

Сьогодні ми публікуємо допис нашого нового автора Віктора Сидоренко. 

Віктор Сидоренко Троїцьке.City

У мене взагалі особливе відношення до листів. На моє переконання, це феномен людського спілкування, тобто на перший погляд звичайне явище, але ж воно у філософському розумінні, дійсно досягається на чуттєвому і душевному рівні. До того ж і Кант  довів беззаперечно, що феномен – будь-яке явище, яке може бути пізнане на основі досвіду. Ось і маючи певний життєвий досвід інколи замислюєшся про начебто звичайні речі, але ж виявляється, яка в них глибина, значення і важливість. Нещодавно знайшов в соцмережах таку близьку для мене думку. "В еру нових технологій вже не модно писати листи. Є більш швидкі, зручні і ефективні засоби зв’язку. Спілкування стало більш доступним, швидким, лаконічним, стриманим і трохи…черствим. Канули в небуття довгі, просочені емоціями листи, написані від руки…". А чим далі за темою, то все більше зустрічав подібні висловлювання. "Ми розучилися писати листи. Дихати комами, відпочивати  між рядками, слухати тишу трьох крапок… Як шкода, що ми так і не дізнаємося почерку один одного…" (Ольга Руна). Напевне тому, захотілося щось написати і своє по цій тематиці, яка вже потребує занесення до уявної "Червоної книги" людських відносин. Але ж все по порядку, такий вже в мене виробився з роками підхід. Щоб все було доречним, цікавим і зрозумілим.

  Згідно відповідної статті з Вікіпедії – лист (форма спілкування) – написаний чи надрукований на папері або електронний текст, що звернений до деякої фізичної або юридичної особи (осіб).

           Існують також так звані відкриті листи (неприватні) – письмові звернення до певної аудиторії, багатьох осіб чи конкретної посадової особи або державного діяча. Численні археологічні дослідження свідчать, що листування існує з давніх – давен. У ході історії змінювався матеріал, на якому писались листи. Це були кам’яні, дерев’яні, глиняні таблички, пальмове листя, папірус, вощені дощечки, пергамент і тільки починаючи з ХV століття – папір. Форму листа у вигляді заклеєного конверта почали використовувати у двадцятих роках ХIХ століття в Англії. У даний час під листом розуміють також повідомлення, створене та передане електронним способом або за допомогою SMS мобільного телефону. Таке повідомлення містить не тільки текст, але і різні мультимедійні елементи (зображення, відео — та аудіо записи). Які ж види листів існують?

 Тернопіль вечірній

Виявляється їх велика кількість, в тому числі: аудіо лист, діловий лист, рекомендований лист, рекламний лист, супровідний лист,  лист-подяка, лист-знайомство, лист про наміри, лист хрест на хрест, цінний лист, лист про розрив відносин, лист до редакторської групи, гібридна пошта, голубина пошта, любовний лист, послання у віршах, лист (послання) у пляшці та багато інших їх різновидів.

 znaj.ua

До речі, щодо листів у пляшках, багато цікавої інформації про цей вид листування в наявності у соцмережах. Тому не буду її передруковувати, а раджу з нею ознайомитись, та подивитись кінофільм з відповідною назвою – "Послання у пляшці", виробництва 1999 р. США, зворушливу і романтичну мелодраму за участю відомого актора Кевіна Костнера. Взагалі про кожен із названих видів листів і листування можна написати окремий матеріал, враховуючи як історичну складову, так і цікаві факти у всесвітньому масштабі.

 Kselu.ru

Чого тільки варта голубина пошта, яка своїм корінням сягає в глибоку давнину, ототожнюючи собою найдавніший із використовуваних людиною видів повітряної пошти. Але це вже зовсім інша історія, над якою я теж працюю, враховуючи передану мені від старшого брата любов до поштових голубів. Тому про пернатих далі буде, а от сьогодні продовжимо про листи і саме про любовні.

 osobista.in.ua

"Саме в цих листах розкривається зовсім інша сторона людини. В листах до тих, хто про нас думає, проявляється наша справжня сутність, тому що ми знаємо, що пишемо слова, які побачить лише та людина, яка нас по – справжньому розуміє". Приведу кілька висловлювань відомих особистостей про саме таке листування. Так, відомий французький письменник – новеліст  Гі де Мопассан говорив: "За допомогою листа найкраще проникаєш до людини. Слово засліплює і обманює, тому що супроводжується мімікою обличчя, тому що бачиш, як воно сходить з губ, тому що губи подобаються, а очі спокушають. Але ж чорні слова на білому папері – це душа нарозхрист ( авт. щира і відкрита)".

  • "Ви не знаєте жінку до тих пір, доки не отримали листа від неї" (Ада Леверсон). 
  •  "Справжній любовний лист здається смішним кожному, крім відправника та адресата" (Міртл Рід).
  • "Моє кохання до тебе роздрібнилося на дні і листи, години та рядки" (Марина Цвєтаєва).
  • "Як багато ми втратили, коли не стали писати листи! Телефонну розмову не можливо перечитувати знову і знову" ( Ліз Карпентер).

Дійсно, це особливе почуття – почуття очікування вісточки від дорогої людини. Такі бажані листи пишуться лише чуттєвою і відвертою душею, а рядки таких звернень і зізнань, пронизані особливим трепетом, теплотою та ніжністю. Як правило розлука з коханою людиною спонукає до написання таких неперевершених листів, коли відсутність твоєї другої половинки, затьмарює очі, заповнює весь твій розум і всі клітинки твого організму. Коли важко щось робити, а тим більше творити, відчуваючи якусь незрозумілу потребу і необхідність в коханій людині, яка знаходиться за сотні, тисячі кілометрів від тебе, а може навіть на іншому кінці світу. Тому напевне і народжуються такі листи і не тільки у відомих знаменитостей, але й у звичайних людей, які кохають по справжньому. Саме папір приймає на себе цю лавину почуттів, емоцій, щирості, любові, але водночас і суму, журби і туги за своїм коханням. Тому отримавши такого листа, ніби знаходишся на сьомому небі від радості і можливості відчути наскільки ти потрібна і важлива людина в житті автора листа. Такі листи перечитують по декілька разів, з ними засинають і прокидаються, їх старанно бережуть і оберігають, не мов цінний  талісман і оберіг. І не принципово, що листи можуть мати якісь помилки та недоліки, головне, що вони щирі і справжні.

 ppt Онлайн

Вважаю і нашому молодому поколінню України не зайвим буде прочитати листи Тетяни до Онєгіна і від нього до неї у всесвітньо — відомому віршованому романі Олександра Пушкіна "Євгеній Онєгін", а також ознайомитись з листуванням Оноре де Бальзака з графинею Евеліною Ганською, Франца Кафки з Феліцією Бауер, Ернеста Хемінгуея і Мері Велш і можливо, за бажанням, багатьох інших талановитих людей. Ще зі свого дитинства пам’ятаю, як в домашній бібліотеці переглядаючи, так звані, повні зібрання творів відомих письменників та поетів, я натрапляв на томи, де знаходились статті та листи цих авторів. Тоді, чесно кажучи, не дуже звертав на них увагу, цікавлячись лише художніми творами. Але наразі мені було б цікавіше прочитати саме їх статті та листи, в яких у повній мірі відобразився їх реальний світогляд, характер, внутрішній світ та громадянська позиція. Не менш корисними, на мій погляд, будуть для батьків різного віку і листи знаменитостей до своїх дітей, також сповнені почуттям любові, турботи і добра. Вони неначе випромінюють світло, тепло, щирість і ніжність. Не дарма, сучасний український співак Арсен Мірзоян, після ознайомлення з листом Чарлі Чапліна до своєї доньки, написав нині популярний хіт – пісню "Джеральдіна", так сильно його торкнулося відношення батька до донечки. Гадаю зацікавлять наших читачів і листи Джона Стейнбека і Євгена Леонова до своїх синів, а також Скота Фіцджеральда і Марка Цукерберга до доньок. Заслуговують на увагу і своєрідні листи Франческо Петрарки до нащадків та Курта Воннегута до пані та панів 2088 року. Що стосується наших українських митців, то варто нагадати про неповторні листи та цілі творчі періоди листування Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Бориса Грінченка та багатьох інших відомих українців.

 ppt Онлайн

         З урахуванням розглянутої сьогодні теми, хочу запропонувати і редакції газети і її читачам започаткувати відповідну рубрику з можливою назвою – "листи із нашого життя", де можна було б надрукувати листи сучасників, молоді, а також людей зрілого віку, пенсіонерів, ветеранів і тих, кого вже з нами не має. Говорять, що чужі листи читати не можна, але ж мова йде про листи з коханням, дружбою, історією, війною, відданістю і вірністю. Саме про них варто знати, їх треба читати і за їх допомогою вчитися, робити висновки, брати приклад та не повторювати помилок. А про фронтові листи — трикутники обпалені війною, взагалі повинен бути окремий  матеріал, підготовлений до травневих свят і Дня Перемоги.

 Коломия

Не можу не сказати про свій особистий армійський період життя і листи. Це напевне був єдиний, на той час, засіб спілкування з рідними і близькими, враховуючи відсутність мобільного зв’язку та домашнього телефону в рідному селі. На першому році служби, самому важкому, як у фізичному, так і психологічному плані, листи були дуже важливою підтримкою, стимулом, бажаним подарунком, ніби ковтком повітря з малої Батьківщини. Листувався я з мамою, рідше з батьком, з друзями та однокласниками, але найбільше зі старшою сестрою Наталею, яка також була не вдома, а працювала вільнонайманим службовцем радянської армії в Центральній групі військ в Чехословаччині. Листи від сестри я отримував кожен тиждень і намагався на кожен лист своєчасно відповісти. Товариші по службі заздрили мені, враховуючи таку періодичність листування, яку фактично мали лише одиниці. Спочатку хлопці гадали, що мені так старанно пише дівчина, а коли дізнались про сестру, всі одноголосно підтвердили, що мені з нею пощастило. Всі свої армійські листи я зберіг і по закінченню служби привіз з собою додому, тому що інакше вчинити не міг. В них частина моїх рідних та близьких і частина мене самого. На жаль моїх батьків вже не має, тому дякую тобі, сестричко, за таку необхідну підтримку і за те, що ти в мене є.  

 posibnyky.vntu.edu.ua

Можна припустити, що в майбутньому, розробники різних мобільних пристроїв і гаджетів, створять такий інструмент, завдяки якому ми зможемо писати електронні листи своїм почерком. Та все ж добре, що в нашому житті завжди виникають ситуації, коли хочеться написати добрі і невигадливі слова саме своєю неповторною рукою. Так, що пишіть листи у всіх їх різновидах, шановні друзі і головне, щоб було кому писати та від кого чекати відповіді. До речі, 23 січня щороку, у всьому світі, відзначається міжнародний день почерку та рукописного листа. А закінчити цю замітку хочу все ж таки одою класичною, Едуарда Асадова і своєю.

 

            "Как мало все же человеку надо!

            Одно письмо. Всего – то лишь одно.

            И нет уже дождя над мокрым садом,

            И за окошком больше не темно…"

                                   

                                     * * *

            В них подих близької людини,

            В них настрій, думки, почуття,

            Листи – не мов побачення хвилини,

            І радість, сльози і продовження життя!

 

  

                                                                           

Коментарі:

Останні новини