Шість років вже, як доля підкидає нові й нові випробування луганчанину Дмитру Баскевичу, який через війну поїхав з рідного міста, покинувши престижну роботу, домівку, рідню. Жив у Києві, але з бізнесом там не склалося, тож повернувся на Луганщину. Працював на виробництві, очолював завод, а потім захопився "зеленою енергетикою". Щоб зрозуміти характер людини потрібно судити не по зовнішнім якостям, а по тому як він долає перешкоди і як при цьому вибудовує відносини з людьми, зі світом і з самим собою".
Чому луганчани все більше інвестують у "зелену енергетику"
– Дмитре, два роки тому разом з товаришем почали впроваджувати на Луганщині "зелену енергетику", чи наразі не покинули, бо ж вигоду з того важко в нашій країні мати?
– Та, звичайно, що ні. Коли ми починали, то займалися цією справою в області без конкурентів. А тепер маємо шість серйозних конкуруючих фірм, які зайшли і успішно впроваджують "зелену" енергетику. Три з них – це місцеві, а три – з великих міст – Харкова, Києва. Якби ця послуга не користувалася попитом у людей, хіба б ми мали скільки конкуренції.
Більше того скажу, якщо в 2019 року у нас було десь до десяти встановлених в Луганській області "сонячних" міні-електростанцій, то наразі в арсеналі маємо більше 50-ти успішно діючих об’єктів. І все робимо, як і з самого початку було, з моїм партнером, теж вимушеним переселенцем із Луганська.
– Дмитре, наскільки мені відомо, ви встановили років зі два тому на дахах сонячні панелі і в Троїцькому.
– Все там гаразд з технічної сторони, панелі працюють справно. Це були одні із наших перших клієнтів на Луганщині. Тому я про них дуже вдячно згадую, що повірили саме нам тоді. Нам тоді було дуже важливо "працювати" на репутацію та й власних великих вкладень не могли робити, коштів таких не мали. З Луганська тоді змогли забрати тільки сім’ї та валізи з одягом. Наразі наші клієнти з Троїцького будують новий дім, то вже телефонували нам, що хочуть одразу робити й там "сонячні" панелі та встановлювати міні-електростанцію. Визнаю, мені приємно, що так йдеться!
Слово експертці
На зустрічі з Іриною Ставчук, заступницею міністра енергетики та захисту довкілля України ми запитали її про розвиток "зеленої" енергетики в Україні та які вигоди з того мають підприємці, аграрії та прості мешканці:
– Для підтримки сонячної енергетики з 2011 року впроваджено "зелений" тариф по суті як він працює, через те що технологія на ринку дорожча ніж середня ринкова ціна, то бізнесу не вигідно вкладати кошти, воно не окупиться. Німеччина запровадила такий механізм, що держава гарантує викупити надлишок енергії за такою ціною, яка зробить цей бізнес економічно доцільним.
Луганщина, сонячна, моя
Якщо подивитися на Луганську область згори, то можна побачити наші "сонячні" панелі на дахах в Старобільську, Білокуракіному, Сватовому, Новопскові, Біловодську. А скільки їх у маленьких містечках та селах, то й не перелічити (сміється).
Був навіть один клієнт з під Станиці-Луганської із села. Коли б там все встановити і користь би була велика тому господарю, бо він ще й фермерством займається. Але прийшлося відмовитися від того замовлення. Виходило так, що місто, де стояла споруда для встановлення "сонячних" панелей була, як на долоні, у бойовиків і могла прострілюватися з того боку річки. А блискіт від "сонячних" панелей провокував би бойовиків так званої ЛНР на обстріли. То через те й відмовилися, щоб не наражати людину на небезпеку.
А так вмовляти тепер не треба нікого, і пояснювати в чому користь теж, бо люди самі нас знаходять і самі вже конкретно кажуть, що саме вони очікують від інвестування у "зелену" енергетику. Нам лишається вивчити попередньо географічні, погодні, рельєфні та інші складові саме для цього, конкретного будинку чи підприємства, зробимо оптимальні й вигідні розрахунки для роботи так званої "зеленої" енергетики.
А ще кілька років тому їздили з напарником в "базарні" дні по районних центрах та містах з палаткою та зразками "сонячних" панелей. Де як на ярмарку, приходилося "розтлумачувати" у мікрофон людям, що це ми привезли таке і який з того зиск.
– Так, і в чому ж той "зиск", бо багато дискусій щодо зеленої енергетики та найбільшого в Європі зеленого тарифу? – Так воно і є. То люди зараз у своїй більшості не "гоняться" за тим тарифом, який до речі знову знизився десь на гривню. А гроші в "зелену" енергетику вкладають, бо все одно не залишаються в програші, бо купувати енергію у держави стає все дорожче з кожним роком. Саме на рості тарифів від АЕС та ГЕС і можна зекономити, якщо встановити собі міні-електростанції. На це піде десь років 4-5, але далі виходить, що обладнання окупилося і електроенергія йде тобі даром. Якщо навіть не здавати залишки державі, а просто користуватися для власного господарства чи дому, то все одно є зиск, а якщо здавати – то ще й прибуток.
Європейський досвід згодився
Дмитро загадує, як для того, щоб зрозуміти справу об’їздив півсвіту.
– У Словаччині бачив ще мабуть "доісторичні" панелі із кераміки і вони досі справно працюють, хоч родом із минулого сторіччя. В Мілані – найсучасніші експонати вивчав на наукових виставках та в роботі теж спостерігав, як працюють величезні "сонячні" фабрики енергії.
Адвокатська діяльність – це підтвердження диплому та юридичного статусу
Добре, що після того, як здобув юридичну освіту у Луганську Дмитро потім ще захистив адвокатський диплом. Наразі має постійну вже юридичну практику у Сєвєродонецьку. – Мені цікаво вивчати справи, вибудовувати захист у суді, і звичайно перемагати, – не без амбіцій каже молодий юрист.
– І тут підприємницька діяльність не заважає, а навпаки дисциплінує. Я розраховую свій час по годинам і знаю, що не маю права жити інакше чи давати собі десь слабину. Є мета – купити нарешті власне житло. Слово "дім" для мене давно перестало бути пов’язано саме з будинком. "Дім" – це там, де рідні люди, друзі. Але так мріється про затишок, навіть не для себе, а для своєї сім’ї – дружини й доньки.
