Історія успіху співпраці між містами побратимами України, Польші, Литви, Латвії та Румунії.
Селище Східниця знаходиться в широкій долині на березі гірської річки Східничанка, в 25 км. від міста Дрогобич, 21 км. від Трускавця та 120 км до Львова. Курорт розташований на висоті 640 метрів над рівнем моря, вигідно захищений з усіх боків дивовижної краси горами. Ще кілька років тому про це місце говорили як про типовий водний курорт зразка часів Союзу, а зараз тут разом з партерами із Євросоюзу — Польща, Литва, Латвія та Румунія триває перетворення містечка на перлину Карпат. Це приклад культурно-просвітницької і економічної співпраці.
З весни до осені тут в смолистий запах хвойних лісів вплітається аромат буйного різнотрав’я гірських лугів – полонин, а взимку ви опинитесь у сніговій казці.
Цілюще повітря гірській місцевості позитивно впливає на частоту і глибину дихання, стимулює кровотворні процеси.
Величні букові ліси і велетенські їли-смереки, що йдуть стрункими стовбурами в небо, подарують вам свою міць і світлу енергію.
Але найбільшим скарбом цієї місцевості є мінеральні води. На сьогодні це 38 цілющих джерел.
Історична довідка
Якщо вірити народним повір’ям та переказам, Східниця виросла на руїнах попереднього славетного поселення Золота Баня (таку назву, до речі, має головна вулиця селища), бо слово "баня" в наших предків означало велику яму (тобто уголовину), а прикметник "золота" походить від назви нафти, яку тут добували з давніх часів.В 1237 – 1242 рр. землі Київської Русі піддалися монголо-татарській навалі під проводом хана Батия. Після розгрому Золотої Бані вцілілі жителі розбіглися по гірських лісах. Пізніше місце, де вони зійшлися й заново відбудували поселення, назвали Східницею. Тепер тут сходяться в надії поправити своє здоров’я сотні тисяч відпочивальників.З 1872 року тут розпочалася промислова розробка нафтового родовища. Не один рік це маленьке гірське село посідало першість у видобутку нафти. Наприклад, лише одна свердловина „Яків” у 1895 роцідавала щодоби чотириста тонн „ропи”, як її називали ріпники, герої оповідань Івана Франка, перші нафтовики. Ще й досі ця назва збереглася у говірці місцевих старожилів.
Василь Менько - краєзнавець
Східниця відома й тим, що тут вперше було пробурено свердловину механічним способом. З цієї нагоди у 1900 році на найвищій вершині (нині це околиця санаторію „Східницькі Карпати”) встановлено пам’ятний знак.
Найбільшу славу Східниці приніс у 60-х роках минулого століття її житель Омелян Стоцький. Завдяки йому, першовідкривачу родовища мінеральних вод, Східниця отримала право на застосування цих вод з лікувальною метою. 9 січня 1976 року селище офіційно було визнане Всесоюзною оздоровницею.
Сьогодні Східниця переживає нове відродження, сюди з усіх сторін світу з'їжджаються не лише відпочивати, але і для лікування. Слава про маленьку місцевість, яку природа так щедро одарила своїми скарбами-джерелами, вода з яких має повне право називатися цілющою, росте з кожним днем. Це стимулює приток капіталу та розвиток приватного бізнесу, у селищі вже працює до десятка пансіонатів, будуються численні будинки відпочинку, відпочинково-оздоровчі комплекси, розвивається сфера обслуговування. Оздоровитись і відпочити, окрім пансіонатів, можна в приватних лікувально-оздоровчих комплексах на будь-який смак.
Серпантин гірської дороги і до Східниці залишається зовсім небагато. Краса навкруги і здається, що потрапив у інший вимір, де немає щоденної метушні, звичних проблем та справ – лише велич Карпат.
Життя навкруги наче сповільнило хід. Від втоми через довгу дорогу не залишилося і згадки. Речі вже у номері: з п’ятого поверху готелю видно частину Східниці, що розкинулась на пагорбах мов на зеленій ковдрі. З висоти – краса, час пройтися гірськими стежками.
Від готелю у селище веде лісова стежка: навкруги зелені кущі, росте дика м’ята, ожина, а ще папороть. Згадуються давні повір'я і на одному з вигинів стежки вже мрієш побачити квітку папороті та загадати бажання. Стежка стає все крутішою і ще кілька кроків і ось вони – східницькі вулички: квіт лісових та домашніх квітів, яблуні та груші, що хилять гілки до низу, охайні будинки та невеликі городи. Місцеві вирощують на городі всього потрохи: огірки, помідори, картопля, цибуля, квасоля та гарбузи. Все, як і всюди. Замість високих парканів сітчасті огорожі, такі що весь двір як на долоні. Чим нижче спускаєшся, тим ближче до центру, де вже можна зайти до магазинів, навідатися до бювету та помилуватися місцевим колоритом. І що важливо, якщо місцевість ви не знаєте, або погано ще орієнтуєтесь, то сміливо звертайтеся до місцевих. Люди у Східниці привітні, завжди готові прийти на допомогу.
Фестиваль "Східницьке літо" — сумісний проект містечок побратимів: польського — Полянчик і українського — Східниця.
Треба сказати, що з містечком Полянчик Східниця співпацює ще зз 2008 року Цей проект на 90% профінансува Єросоюз в межах транскордонної співпраці. бюджет амфітеатру склав понад 500 тисяяч євро. Тепер у Східниці вже другий рік поспіль проводять польсько-українські фестивалі. А цьогріч на фестивалі було піднято одразу декілька прапорів Євросюзу Польші, Литви, Латвії та Румунії.
— Святкування Дня курорту Східниці у черговий раз підтвердило, що курортне селище починає долати вузькі рамки провінційного містечка і потрохи набуває статусу міжнародного курорту, що має партнерів у країнах Європейського Союзу, з якими підтримує сталі культурні та економічні зв’язки, — розповідає головний редактор місцевої газети "Нафовик Борислава" Петро Магур. — Минулого року команда східницьких самодіяльних талантів у складі Наталії Хайнацької, Оксани Стемпіцької, Галини Мілько, Уляни Польки, Оксани Паранюк, Наталії Жереб, Марії Когут, Омеляна Гавака, Юрія Негребінчика, Зеновія Польки, Ореста Гавака повернулися із Латвії, де брали участь у XXI регіональному фестивалі Ауцького краю та XXI Міжнародному фестивалі духових оркестрів імені Гунара Орделовська. А на початку серпня минулого року Латвійська делегація на чолі із головою Думи Ауцького краю Вією Кершус (м. Ауце, Латвія) прибула до Східниці, щоб спільно із своїми українськими побратимами відзначити День курорту Східниці. Треба сказати, що латвійці були не єдиними представниками територіальних громад із країн Європейського Союзу, що прибули на святкуваннях Дня курорту до української Східниці і минулого року і цьогоріч. У святкових заходах з нагоди Дня курорту, окрім латвійців, приймали участь також литовці, поляки та румуни. Литовське місто Акме на святкуваннях Дня курорту представляв заступник мера Акм’янського районного самоврядування Аполінарас Ніцюс, а польський Юзефов над Віслою – голова ради Адам Редзем.
Як розповів представник місцевої адміністрації пан Степан Кость:"Східниця відкрита для співробітництва та партнерських відносин у різних галузях, постійно розвивається". За словами пана Степана нещодавно Львівська облрада запропонувала віднести Східницю до категорії міст обласного значення.
Східницький селищний голова Іван Піляк не настільки оптимістично сприймає економічну вигоду від підписання угоди із румунською комуною Бистра. "Для розвитку східницької громади, – вважає селищний голова Східниці, – цінні будь-які тісні контакти із людьми, що живуть в інших соціально-економічних та культурних умовах. Це серйозний стимул для розвитку як самої громади, так і кожної окремої особистості, адже кожен контакт з іноземцями стимулює наших людей до вивчення мови, культури та історії інших народів. Тому ми постійно прагнемо подібні контакти налагоджувати та розвивати. Ніхто не приховує, що в рамках тісної співпраці із громадами країн Європейського Союзу ми прагнемо вийти на реалізацію взаємовигідних культурних чи інфраструктурних грантових проектів.
Однак – продовжує пан Іван, – не можна перебільшувати можливостей швидкої реалізації подібних проектів. Практика співпраці Східниці із польським Полянчиком щодо реалізації спільних проектів у рамках транскордонного співробітництва за програмою "Польща – Білорусь – Україна" говорить про те, що питання реалізації спільних проектів – це далека перспектива. Наразі ми повинні поглиблювати співпрацю між громадами в освітній та культурній сферах, залучати до взаємовигідної співпраці приватний бізнес, щоб відчути себе складовою частиною європейського економічного та культурного простору, а вже тоді думати про написання та реалізацію спільних інфраструктурних проектів".
Про успіхи культурної співпраці Східниці із латвійським містом Ауце говорила у вітальному слові зі сцени амфітеатру голова думи Ауцького краю Вія Кершус. "Сьогодні, – наголосила вона у зверненні до східничан та гостей свята, – у вас велике свято. Ми є ваші друзі з маленького латвійського містечка Ауце, але ми теж почуваємося частинкою вас. У нас одне призначення – жити вільно і гордо, мріяти про мирний ранок кожного дня".
Заступник мера Акм’янського районного самоврядування Аполінарас Ніцюс, відзначив, що від імені мера Віталіуса Мітрофануаса висловлює щиро вдячнісь Східницькому селищному голові за те, що литовці отримали можливість налагодити співпрацю із прекрасним містом-курортом Східницею.
Заснований у 2011 році за ініціативи Східницького селищного голови Івана Піляка культурно-мистецький захід зумів стати своєрідною візитівкою курорту. Під час фестивалю програма дуже насичена: це і концерти учасників художньої самодіяльності, виступи зірок естради, веломандрівки, музейні експозиції, день селища та день туризму, що завершує фестиваль.
Екстремалам та відпочиваючим “Східницьке літо” пропонує прогулянки на конях, польоти на повітряній кулі та справжнє автомобільне трофі. До речі, польоти на повітряних кулях набули такої популярності, що вісім років поспіль у Східниці щорічно відбувається міжнародний турнір повітряних куль Flyquest. Власне, із турніру повітроплавців стартувало “Східницьке літо” сезону 2019 року.
Ми побували у Східниці якраз під час святкування Дня курорту 10 та 11 серпня. Дводенні святкові заходи розпочала неперевершена урочиста хода з оркестром “Львівські фанфари” та мажореткою “Феєрія”.
Музиканти пройшлися вулицею Тараса Шевченка. Фінальною точкою їхнього маршруту став літній амфітеатр. Святкова хода з оркестром відбулася у курортному селищі перший раз. Та сподобалося гостям та місцевим мешканцям так, що є сподівання на те, що стане прикрасою всіх майбутніх фестивалів, адже глядачі наче зачаровані йшли за оркестром до самого амфітеатру. До речі, про нього. Пан Степан з гордістю розповів, що побудували його завдяки європейській фінансовій підтримці два роки тому за 550 тисяч євро і відтепер тут постійно проходять різні заходи.
Під час свята на території біля амфітеатру розгортається великий ярмарок, де можна придбати все, чим славляться місцеві курорти: гірський мед та продукти його виробництва, карпатські трав’яні чаї, намиста та кільця з напівкоштовного каміння і ще багато чого. Вас цікавить бурштин, змійовик, аметист чи лазурит, агат чи бірюза – все знайдеться на ярмаркових вітринах. Тільки обирай що подобається.
На День Східниці всюди розносяться смачні пахощі, адже яке ж свято без смачної їжі і бажано скуштувати місцевої.
Наприклад, спробувати смачного м’ясного гуляшу, який називається закарпатський бограч. Страва має угорське коріння і більше нагадує густий м’ясний суп чи як у нас називають “солянка”. Головне чим відрізняється, це кількістю гострих спецій. Без звички такої страви багато не з’їсти та спробувати варто, адже бограч – король серед страв закарпатської кухні. А ще відвідати кукурудзяної каші під назвою банош. Його із задоволенням готують в усіх будинках і подають в місцевих шинках. Це кукурудзяна каша, яка вариться з вершками або сметаною, подають її в кількох варіантах: з бринзою, шкварками, грибами. Дуже ситне блюдо, тому, якщо ви не впевнені у своїх можливостях, не замовляйте банош на друге, а почніть свій обід з нього.
Якщо хочете спробувати лоці–печенє, страву закарпатських угорців, то пам’ятайте, що це страва зі свинини з реберними кістками. М'ясо відбивають, солять, перчать, натирають розтертим часником і обсмажують. Окремо пасерують кружальця цибулі, накривають ними м’ясо — і страва готова.
А ще не можна не сказати про мінеральні джерела. Про їх кількість вже згадувалося на початку статті, а ось що стосується властивостей, то місцеві залюбки розкажуть вам про кожне свою особливу історію. Наприклад, про генсека Андропова, якому з одного зі східницьких джерел щодня літаком доставляли лікувальну воду, а ще про чудодійне джерело Ярина в Нагуєвичах на батьківщині Франка. Чому ж “Ярина”? У перекладі це ім’я означає “сонячна”, “сяюча”. Старі легенди розповідають, що дочка пана заслабла і одного ранку не побачила сонця. Лікарі лише руками розводили – зарадити біді не могли. Бабуся, котра була у прислугах, порадила піти до джерела у лісі під старим дубом, переконувала, що вода цілюща. Повели батьки доньку туди. Дівчина вмила личко, приклала водиці до очей, читаючи молитву. Молилися батько й мати, просили прощення за свої гріхи. І тут сталося диво: “Я бачу, – закричала донька. – Бачу. Матір Божу бачу, вона така сонячна, така сяюча…” Звів пан на тому місці капличку у подяку Богородиці за диво зцілення. З того часу і пішло – "Ярина". Інші легенди стверджують, що така біда сталася з дружиною пана. І вона прозріла біля джерела. Так чи інакше та приходять до джерела всі, хто сподівається одужати від тяжкої хвороби.
