Напередодні 8 березня, коли в світі відзначають Міжнародний жіночий день, хочу вам розповісти про сім'ю лікарів в Троїцькому, де жінки з покоління у покоління віддають себе служінню медицині. Так, вони мають дітей, заміжні, але сьогодні ми будемо говорити про їх щастя у професії.
Років з 50 тому до Троїцького приїхали подружжя лікарів Микола та Любов Шетілови. Про них й до сьогодні ходять легенди в районі, бо багато людей врятували і були вправними діагностами. Хоч і говорять, що дар професії набувається з досвідом і його неможливо передати, та це не про професію лікаря. Бо обидві дочки подружжя Шетілових – Наталія та Ольга вивчились на лікарів і залишилися працювати у Троїцькому.
Так, Наталія лікує пацієнтів у Троїцькій амбулаторії сімейного лікаря, а Ольга очолює терапевтичне відділення Троїцького ТМО. У рейтингу сімейних лікарів обидві сестри у лідерках, бо люди довіряють своє здоров'я професіоналам. Майже по дві тисячі пацієнтів обрали пані Ольгу та пані Наталію своїми сімейними лікарями.
Іван Мозговий
– Все життя лікувалися саме у лікарів Шетілових, по молодості у їх батьків, а тепер з дружиною Валентиною заключили договір, як з сімейним лікарем з Наталією Миколаївною Потаповою (Шетіловою), бо знаємо: вдень, чи вночі зателефонуємо і вона "примчить", щоб надати допомогу. Це не просто слова, а перевірено не раз на ділі, – каже троїчанин Іван Мозговий. – У мене й онука працює у лікарні медсестрою, бо в нашій сім'ї до медичних працівників з великою шаною всі ставляться.
Троїцька ТМО
У черзі в лікарні одна жінка сиділа дуже сумна і коли її запитали сусіди, чому вона плаче, то почули у відповідь: – У мене стільки хвороб хронічних, що від мене вже кілька сімейних лікарів відмовилося. Ні, не подумайте зле. З кабінетів мене не виганяли і рецепти виписували. Та тільки, ніби невзначай, так, радили перейти до іншого лікаря, бо у них і так багато пацієнтів, а на мене часу треба, як на трьох. (Посміхнулась ніби). Оце не знаю вже до кого й проситися.
– Так, до Ольги Миколаївни Черкашиніної (Шетілової), до дочки Любов Пімоновни записуйтеся, оформлюйте договір і не пожалкуєте, – каже жінка із черги. – Ми у неї всією родиною й іншої лікарки не бажаємо. Моїй мамі вже за 80, а мені – 60, і пані Оля обом нам ладу дає. І вітаміни порадить, і процедури так розпише, що життя і здоров'я повертаються. Вона любить людей, і вміє лікувати. Відчуває ніби, як тобі полегшити страждання. Коли мені зле дуже було: так за ніч кілька разів сама підходила і перевіряла мій стан. І так контролювала поки мені легше стало. Нікому не перепоручила. От тільки не знаю, коли ж вона сама має час на відпочинок, на сім'ю. А Ви, жіночка, не зволікайте з вибором. Дуже раджу!
Троїцька ТМО
Коли питала у пані Ольги, чому вона і сестра вирішили лікарками стати, то почула: "Та про інші професії і не думали навіть, якось так життя склалося. Хотілося ще з дитинства лікувати та допомагати хворим. Думали, що то є найголовніше у житті людини, бо батьки так жили".
Наталія Кайда з пацієнтками
Головна лікарка Наталія Кайда впевнена, що лікар має все життя віддати професії, багато навчатися і жити не для себе, а для людей. – Мені пощастило працювати з жіночою династією лікарок Шетілових, і хочу зазначити, що вони вірно і віддано служать на медичному посту. Так, пані Ольга вигравала навіть районний конкурс "Людина року" в номінації "Медицина". Мені приємно бачити у своїй команді жінку, яка так любить свою роботу і прагне весь час вдосконалювати професійну майстерність.
Так, пані Оля депутат Троїцької селищної ради. Бажання допомагати, захищати та робити життя троїчан кращим наповнює кожен її день, і в тому є її жіноче щастя.
І ще одне хочу додати – це вітання жіноцтву Троїцького району з 8 березня. Пам'ятайте, любі подруги, що двісті років тому жінки не мали права, не те що бути обраними до депутатського корпусу будь-якого рівня, вони були позбавлені права навіть голосувати. Вища освіта була недоступною, лише тому, що ти жінка. Бути художницею чи письменницею було неможливо жінці і тому вони друкували книги та виставляли картини під псевдонімами з чоловічими іменами.
А якщо говорити про жінок-лікарок, то є приклад: Софія Окуневська (1865-1925) – стала першою жінкою-лікарем у Австро-Угорській імперії. Освіту отримала Софія у Швейцарії. Після повернення з навчання вона так і не змогла отримати практику, адже і у Львові і у Кракові відмовились визнавати її диплом. Роботу вона знайшла лише у Карлових Варах у Чехії, де разом з чоловіком вони відкрили приватну практику. Та згодом Краківський університет таки визнав її диплом, тож Окуневська повернулась до Львова. Вона перша у Львові використала променеву терапію у боротьбі з онкологією.
Династія лікарок Шетілових
Тож, якби не солідарніть жінок у всьому світові за свої права: ким би були ми сьогодні з вами, як би жили. Маємо бути вдячні за мужність і відвагу жінкам, які вибороли рівність у правах з чоловіками і що ці права закріплено конституцією та законами країн. Зі святом!
