Ця історія сталася насправді у одній з троїцьких родин на Різдво. Її учасники, щоб не злякати удачу, не захотіли називати себе. Та від цього вона не стала менш цікавою. Адже не дарма кажуть, що реальність іноді здається більш фантастичною та схожою на чиюсь байку, ніж можна придумати.
Різдвяний вечір – час таємничої казки, очікування сюрпризів та дивовижних подій. Всі готуються до свята, вкотре перевіряють подарунки рідним та друзям, готують різдвяну вечерю.
В Троїцькому
Згадайте твір класика Миколи Гоголя “Ніч перед Різдвом”, коли чорт вкрав місяця і чкурнув через димохід до Солохиної хати. Так ось, наша історія починалася схоже. Та про все поступово.
В цей день Тетяна затрималася на роботі, свята святами, та про справи забувати не можна. Як раптом, до неї дзвонить дванадцятирічний син Максим та каже: “Мамо, мені якось лячно, у нас у димоході чути якісь дивні звуки. Ти скоро будеш вдома, я навіть опалення боюся включати, а в домі вже стає прохолодно”.
Жінка не на жарт злякалася, чого тільки не уявила поки бігла додому: і що опалювальна система зламалася, а чоловік у відрядженні, а на вулиці двадцять градусів морозу; і про те, що димохід не чистили декілька років і це якось подіяло; і про Максимові витівки, адже він завжди експериментував, міг і цього разу щось вдіяти. Та коли прийшла додому, то відразу кинулася до опалення і запитала сина: "Ну що, ти більше нічого не чув з димоходу?" І хлопець відповів, що нічого не чув.
Тетяна взялася за справу і почала запалювати газову форсунку у печі. Вогонь спалахнув. Опалення включене, та ніяких дивних звуків не було.
– Максиме, ти все вигадав, щоб я швидше прийшла додому? – запитала мама у сина.
–Та ні, я декілька разів вмикав опалення і кожного разу щось страшне чув, – відповів хлопчина.
Жінка ще раз прислухалася до печі та так нічого і не почула. Заспокоїлася та сіла на дивані у залі якраз біля теплої стінки, в якій і знаходилися ходи димоходу. Минуло з пів години і про всі свої страхи родина забула, як і не бувало. Та ж, ось раптом Тетяна почула як у стіні поруч щось спочатку упало, а потім почалися дивні шкрябання та писк. Сумнівів, що у димоході щось діється, і здається це щось живе, вже не було. Господарка схопилася з дивану і швиденько до пічки. Чортів як у Солохи троїчани не очікували, та й місяць з небосхилу не зник, то ж не на жарт злякалися.
– У димоході насправді щось є, що ми будемо робити, як це щось дістати, – голосила Тетяна. Вона почала прислухатися звідки саме чути дивне шарудіння . А син тим часом швиденько вимикнув опалення. Жінка почала телефонувати родичам, чоловікові. Та як це буває, ніхто не відповів. Як то кажуть, закон підлості у дії. Що робити, як бути – готувати теплий прийом прибульцям, чи крушити стіну, щоб виявити різдвяний сюрприз? Поки родина перебирала можливі варіанти дій і вже в думках знесла пів стіни у будинку, різдвяний сюрприз вирішив все самостійно. З печі почулося знайоме “м’яв" і Максим відкрив піддувало печі. Звідти вилізло щось чорне та захекане, наче тиждень блукало у пустелі без води. Тільки тепер всі зрозуміли, що з печі вийшла кішка. Тварина швидко побігла до веранди, лягла на цементну підлогу і обійняла півлітрову банку з аджикою, що стояла поруч.
Очима кішка не бачила нічого, і це не дивно, адже прочистила від сажі весь димохід, що не трусився роками. Максим глянувши на кішку закричав: «Та це ж наша Білка, вона мабуть, сліпа стала, бо очей зовсім не відкриває».
– Може і так, та давай спочатку спробуємо їй очі промити, вона у сажі пробула, – запропонувала мама.
Один за одним ватні серветки становилися чорними від сажі та нарешті очі тваринці почистили і вона їх розплющила. І обвела господарів таємничим поглядом. Ще б, вона точно знає, що діється у димоході, можливо самого Санту Клауса там зустріла, а мешканцям будинку про це не відомо.
Побачивши, що з кішкою все гаразд, якщо не зважати, що ще зранку вона була білосніжного кольору, родина прийнялась радіти. Хлопець радів, що його кішка жива та здорова, жінка – і за кішку і за те, що не довелося розбирати стіну та робити ремонт. І тільки кішка таємничо мовчала. Мабуть, вона насправді дізналася щось не реально дивне, пізнала сенс життя у цей різдвяний вечір, а ще принесла до домівки справжні святкові дива.
Повірити в те, що кішка упала у трубу і пройшла весь димохід та не згоріла, а знайшла вихід, і зараз складно. Та, на щастя, кішка впоралася з випробуванням. Тепер у родині її називають "наша сажотруска» та стильна леді, яка перед святом вирішила причепуритися. Згадують цю історію, як кумедну подію, трохи не реальну і таємничу.
Замість післямови
Ми зателефонували до господарів кішки Білки і попрохали їх надіслати якесь фото, де вона ще білосніжна. Маємо тільки ось таке: на передньому плані її брат — кіт Тимко, а за вікном — Білка. Так, спочатку вона була білою, а тепер димчата. Шерсть не відмивається жодним шампунем. А вдома її ласкаво звуть "Білка-сажотруска", але вона ласа на пригоди і скоро замінить своє прізвисько на більш благородне, як до її красивої зовнішості і грайливого характеру.
