Зустріч журналістів Луганської, Донецької та Дніпропетровської областей з міністеркою охорони здоров’я Зоряною Скалецькою відбулася у рамках спільного проєкту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства. Обговорили тему реформи у “вторинці”, створення Центрів громадського здоров’я, профілактику та запобігати захворюванням та розвиток трансплантології в Україні. Про це в циклі матеріалів.
У приміщенні Міністерства охорони здоров’я по Грушевського, 7 наша журналістська спільнота потрапила, крокуючи через парк біля Президентського Палацу. Зустріч з міністеркою проходила за круглим столом. Меблі і антураж зали не змінювали, мабуть ще з радянської епохи — помпезні сходи, масивні крісла та столи. Час тут ніби застиг, і навіть годинник на стіні зупинився, колись, ще тоді. На стелі у кутку проступали кола від дощу, і стало зрозуміло, що будівля потребує капітального ремонту. Такі собі невеселі думки перервались, коли до нас зайшла очільниця Міністерства охорони здоров’я Зоряна Скалецька.
Розмову з журналістами вона розпочала з того, що розповіла народну бувальщину про чоловіка, який дуже бідно жив, мав повну хату дітей та злиднів, а заробітку постійного й не було, тож, за порадою багатого сусіда купив козу, щоб було дітям молоко. Та, з тою покупкою, у селянина тільки клопоту збільшилося: козу треба пасти, доглядати, вона всю ніч мекає та не дає спати, молока мало, тож прибутків як не було так і не має. Тоді він продав козу і зрозумів, що життя не таке вже й погане, коли є час на те, щоб просто виспатися.
— Треба цінити те, що маєш, — каже пані Зоряна.
Зоряна Скалецька
— Свою роботу в медицині починала, як громадський діяч та викладала в медичних закладах. Те, що я навчалася за кордоном дало мені певний досвід. Я на власні очі бачила, як там лікують пацієнтів, як живуть лікарі, яке устаткування у лікарнях. Тому маю уявлення про сучасні потреби в медицині. Треба, щоб працювала формула: державна система+фінанси+лікарні, а лікарі і все це має бути, перш за все, для пацієнта, для людини. Ми вже кілька років йдемо по цій формулі, ще з 2010 року. І першими нашими пілотниками стали Донецька, Дніпропетровська, Вінницька області і місто Київ. Головне, що змінюється сама модель фінансування медицини — гроші йдуть за пацієнтом. Треба, щоб у суспільстві переглянули всю філософію ставлення до медицини. Наша медична спільнота звикла думати, що є центральна думка від Міністерства охорони здоров’я. І саме центр має вирішувати: скільки треба лікарів, грошей, скільки треба лікарень. А ми зараз відійшли від цієї позиції — відійшли від вертикалі рішень. Ми йдемо від потреби людей. Це лише я розповіла про маленьку частинку у змінах підходу у всій системі охорони здоров’я.
— Пані Зоряно, чи потрібна обов’язкова вакцинація? Часто можна почути, і навіть від медпрацівників, що вакцина сумнівної якості?
— Коли в Європі запитати лікаря чи потрібна вакцинація, то там лікар робить все можливе, щоб розвіяти сумніви пацієнта і вмовити на вакцинацію. Щоб не допустити епідемії в країні потрібно, щоб більше 90% населення було провакциновано. В українських лікарнях, ще трапляються випадки, коли лікар говорить пацієнтові, що сумнівається сам чи варто робити вакцинацію або ж починає відмовляти навіть. Так не має бути. Щодо питань якості вакцин. Всі вакцини, що є зараз завезені до України проходять перевірку в МОЗ. Якщо поступають сигнали сумнів в якості від лікарів чи пацієнтів — ми проводимо повторну перевірку. Всі вакцинуються по країні однаковими вакцинами, що в Києві, що в будь-якому районі чи селі, і ми не бачимо, якихось негативних масових реакцій. Тож, весь негатив, коли говорять, що є “гарні” вакцини і “неякісні” вакцини був рознесений штучно, і не потрібно на це “вестися” та відмовлятися від вакцинування для себе чи своєї дитини. І що зовсім безглуздо, так ці “слухи” розносяться самим же медпрацівниками. Ці ж вакцини, що використовуються у нас, використовуються і в сусідніх країнах. Всі вони проходять необхідний контроль і боятися їх застосовувати нема чого. Якщо лікар чи медпрацівник при вакцинації дотримується всіх необхідних вимог, то ця процедура проходить, як правило добре.
Ivan Bukhtiiarov та Анастасія Волкова
— Як буде вирішуватися питання лікування людей на лінії розмежування, у “сірій зоні” чи у віддалених селах, де немає постійно діючих амбулаторій сімейного лікаря чи лікарень?
— Є в планах закупити кілька мобільних амбулаторій і переобладнати вже ті, що є, які б могли виїжджати до населених пунктів у віддалених селах чи до прифронтових зон.
Roman Nazarenko
— Як взяти довідку у лікаря, щоб не витрачати часу на дорогу до сусіднього міста?
— Довідки з 1 квітня будуть проходити через електронну систему і не треба буде кудись їхати, щоб отримати довідку від лікаря. Наразі в лікарнях 350 різних форм та журналів і ми працюємо над тим, щоб скоротити їх та удосконалити аналітику та збір інформації.
— Правда, що хочуть прибрати групи інвалідності?
— Ні. У нас є три групи інвалідності, а ще є вісім різних їх підвидів. Ми маємо, насамперед, думати про те, щоб людина була в соціумі, могла працювати, могла контактувати з іншими людьми. Так, наприклад, якщо людина з 2-ю групою інвалідності, то ми її починаємо обмежувати у виборі професії і в часі навантаження навіть, а що якщо вона хоче і може працювати повний день. Те, саме про людей з 1-ю групою інвалідності: якщо вона має бажання, то ми маємо їй дати можливість працювати, а не обмежувати її. Це може бути робота в інтернет-компаніях, дистанційні роботи. Нам тут треба змінити філософію сприйняття цього. Це не означає, що ми будемо у такої людини забирати пенсію. Та, ні ж. Вся соціальна сфера підтримки людей точно лишиться. Просто переглянуться права людей з інвалідністю, щоб вони були більш вільними у своєму виборі, який ми зараз можливо їм обмежуємо. Це більше про турботу про людей, а не про скасування соціальної допомоги.
— Не завжди доступний інсулін і буває кожного року через це напруження?
— Це залежить від того, як побудована робота у кожній області. Та вже скоро все стане стабільним в цьому питанні і напруги виникати е буде. Інсулін має має перейти з 2020 року на програму доступні ліки. Наразі, це ліки проти бронхіальної астми, таблетки для діабетиків другого типу і сердечно-судинні захворювання. Так от, туди ж з наступного року після 1 квітня має потрапити і інсулін. І такої проблеми вже тоді не буде.
Володимир Лєрмонтов та Наталія Долгіх
— Чому одна і та ж сама операція коштує в різних медичних закладах по-різному?
— На сьогодні офіційно немає розробленого прайсу з граничними цінами .Комунальні установи мали існувати за кошти, які б вони отримували із державного та місцевого бюджету. Але тих коштів на утримання закладів та видатки не вистачає. Поки лікарня була бюджетною установою, то не мала права на прийняття будь-яких плат за операції. Тоді мали місце ситуації, коли приймали пожертви та допомогу на спеціальні рахунки благодійних фондів чи страхових компаній. З платних були дозволені, наприклад, видача довідок, але ж це не могла бути операція чи медична послуга. Наразі медичні заклади, які пройшли процедуру оптимізації з 1 квітня і тепер надають платні послуги уже офіційно, а також можуть отримувати кошти від МОЗ за контрактами. Тепер можливо вже і від нас будуть розроблені якісь рекомендації на ціни. Але за операції, які проплачені із бюджету (наприклад, пологи або медична допомога при інсульті чи інфаркті) лікарні не можуть виставляти рахунки пацієнтам, бо це буде порушенням. Але буде конкуренція, чим краще буде медичне обслуговування в лікарні тим більше пацієнтів до них прийде, і тим більше грошей від держави та місцевого бюджету вони собі залучать.
