Я прокинувся від шурхотіння в сусідній кімнаті. Піднявшись з ліжка та поглянувши у вікно, я побачив лапатий сніг, який дуже повільно опускався на землю. Мороз вночі на вікні намалював новий, неповторний зимовий візерунок, який кожного ранку зовсім не схожий на інший. Я почув тихеньку розмову батьків в сусідній кімнаті й вийшов на їх голоси. Переді мною постала новорічна, лісова гостя — маленька ялина, котру тато приніс сьогодні вранці, а її голки ще прикрашав лапатий сніг, який ось-ось розтає. — Доброго ранку, синочку, сьогодні будемо прикрашати з тобою новорічну ялину, дивись, які маленькі шишки виросли на ній, — мама показала декілька маленьких шишок, які заховались в голках.
Після сніданку ми почали діставати з комірки коробки з новорічними прикрасами та ялинковими іграшками, зазвичай на це в нас йде весь день. Спочатку гілки ялини ми прикрасили новорічною гірляндою з маленьких кульок, якщо увімкнути гірлянду в розетку, ялинка заграє різними кольорами: то червоним та помаранчевим, то зеленим, або синім чи білим. Мені завжди вже достатньо прикрашеної ялинки гірляндою, адже так красиво мерехтять ті маленькі лампочки. А якщо вимкнути світло в кімнаті, то здається, ніби ялина одягнула на себе ціле зоряне небо і зірки виблискують на ній.
Кожна ялинкова іграшка, яка є у нас вдома, має свою історію, яку обов’язково розповідає мама під час прикрашання колючих гілочок різнокольоровими кульками, сніговиками, новорічними ковзанами, шишками. З іграшками потрібно бути дуже обережними, адже вони зі скла. Їх дуже багато і мені кожного разу здається що всі вони не зможуть поміститись на ялині. Вони такі цінні, що кожна з них обмотана папером, аби не розбити під час зберігання.
Прикрашання ялинки, цілий ритуал, це традиція, коли ми дістаємо, розглядаємо прикрасу, а потім знаходимо їй необхідне для неї місце. Я забув вам сказати, ми обов’язково дивимось в цей час новорічні мультфільми або фільми, і цього разу ми увімкнули мультфільм “Грінч”. Я його ще жодного разу не бачив, і знаєте, той зелений бешкетник такий смішний, а ви бачили його посмішку? — Синочку, а яку гілочку ми прикрасимо цим сніговичком?, — сказала мені мама і дістала з обгортки сріблястого та маленького сніговичка. — Давай ось тут, — показав я мамі де є місце для нього, і ми прикрасили найвищу гілочку цією іграшкою.
Ми підняли очі з мамою на нашу новорічну красуню, а вона була казково красивою. На ній мерехтіла виблисками гірлянда, а кожна гілочка прикрашена різнокольоровими іграшками, яких було так багато, що здається й вечора не вистачить аби роздивитись кожну ж них. — А ти не забув, що потрібно написати листа Діду Морозу, — повернувшись до мене спитала мама і я зірвавшись з місця побіг до кімнати за аркушем паперу та ручкою. Ми сіли з мамою під ялинкою, і я почав писати листа Діду Морозу, а потім ми його перечитали, сховали до конверта та поклали під ялинку.
У вікні тихенько опускався на землю лапатий сніг, а ми з мамою вимкнули світло та роздивлялись нашу новорічну красуню, під якою майже через тиждень з’являться новорічні подарунки.
