Активний спосіб відпочинку та знання своєї рідної землі, а особливо свого району, дадуть змогу цікаво провести вихідні або святкові дні у мандрівці, рідними краєм. "Стратегією розвитку Троїцької громади є розвиток туризму в нашому регіоні, тому відділ культури спільно з Троїцьким музеєм "Витоки" зініціювали зробити рубрику "Подорожуємо рідним краєм" до якої б входили виїзні екскурсії селами нашої громади.
"Маршрут почали створювати ще задовго до мого працевлаштування в музей троїчанки: Наталія Мельник та Наталія Лопашко. Вони з групою дітей брали участь у проєкті "Молода енергія громад" на який подавали проєкт цього маршруту. Наразі ми власними силами спробували втілити його в життя", – зазначає директорка музею Анастасія Скляр. – Маршрут Троїцьке – ДеминоОлександрівка – це виїзна екскурсія присвячена Дню Незалежності, нашим рідним місцям Троїцького району аби люди знали та шанували їх.
Майже три роки на базі нашої дитячої бібліотеки працює суботній сімейний клуб "День веселих витівок" ми вирішили об'єднати дозвілля з навчальною, виховною та пізнавальною діяльністю батьків та дітей. Я гадаю нам це вдалося, і наша запланована поїздка, які ми разом з батьками та дітьми обговорили на початку місяця дійшла до свого фіналу, – каже завідувачка дитячої бібліотеки Наталія Марущак.
Зупинка біля крейдяних гір
Мандрівка супроводжувалась зупинками, яких було п’ять. Першою була зупинка на роздоріжжі де відкривається картина з чудовим, рукотворним водоймищем, яке розкинулося дзеркалом, крейдяні гори, що поросли сосновими лісами, багатство і різновид зелені та саме село.
В шкільному музеї
Наступною зупинкою була школа, де біля воріт учасників мандрівки зустріла вчителька історії та завідувачка музею Ніна Рікіянова, яка провела екскурсію шкільним музеєм та школою. Тут навчається 70 учнів. Кількість експонатів представлених у шкільному музеї захоплює. Одразу помітно особисту зацікавленість пані Ніни музеєм та кожною його частинкою, кожним експонатом, які збиралися дуже плідно завдяки жителям села.
Місцеві діляться й до сьогодні, домашніми знахідками та старовинними речами для поповнення шкільної музейної колекції. В музеї зібрані рушники, сорочки, взуття, ридикюлі, програвачі, годинники, марки, монети, ціпи для молотіння зерна, макітри різних розмірів, навіть кайдани у яких відсутній один тримач для ноги, що свідчить про втечу полоненого, які один з мешканців села знайшов у себе на городі та ще велика кількість експонатів. Крім того завідувач музею школи з початку свого керівництва, вирішила зберігати у теках інформацію про історію школи, села, людей року і т. ін., кількість яких дуже велика, а інформація яка в них зберігається неймовірно цінна. А особливо цікава тека в якій зберігають написані учнями школи розповіді про свій рід, в яких немає жодних правок.
Криниця з цілющою водою
Третьою була зупинка біля криниці, яка раніше була джерельцем з якого набирали воду механізатори тракторної бригади, агроформування "Правда". Селяни самі почистили її та привели до ладу, а пізніше криниця була освячена.
Раніше у місці поряд з криницею проводились змагання "Зарниця". Криничної водички випив кожен учасник мандрівки, крім того, усі набрали її з собою, а також для приготування каші. Дарма, що дощик вночі та похолодання, а також сирий та вогкий ґрунт, автобус зміг проїхати до необхідних місць та учасники побували на кожній зупинці.
На горі "Баранячий лоб" підняли Прапор України
Доїхали до білих гір, де найвищою точкою є так званий, Баранячий лоб або Марйошина гора. Тут ростуть більше 10 видів лікарських рослин. Крім того – велика кількість рослин та тварин, які занесені до Зеленої та Червоної книги України. Також одними з головних мешканців білих гір є бабаки, яких налічують більше 40 осіб та приблизно 240 їх нір. На гору підіймались усі учасники мандрівки, зробили фото.
Всі разом на верхівці гори підняли Державний Прапор України. Вид з гори відкривав захоплюючий вид: синів гронами ягід дикий терен, линув терпким запахом потривожений чебрець, який, на жаль, вже відцвів.
"Пройшлися" колишнім дном океану
Про те, що тут був колись океан нагадували хіба що белемніти, яких пощастило знайти дітям, та які вони забрали з собою, на згадку про чудовий вихідний день.
Біля водойми польова каша смакувала всім
Останньою зупинкою було Демино-Олександрівське водосховище, яке зачарувало свіжим та вологим повітрям, а також чудовим видом. Усі учасники зголодніли після мандрівки та підйому на білі гори тому всі чекали свіжої, запашної та гарячої польової каші. Наївшись каші, усім дружнім колективом, учасники подорожі поїхали по домівках, назбиравши велику кількість позитивних емоцій за день. Після такої мандрівки ще більше розумієш, що не треба ходити чи їздити кудись далеко аби побачити неймовірно захоплюючи види та познайомитись з людьми, які закохані у свою справу.
