Коли здоров`я підводить зненацька і необхідна термінове медичне втручання, медики швидкої допомоги першими приходять на допомогу. Під час пандемії на COVID-19 вони залишаються на “передовій”. Як проходить робочий день, розповідає троїцька фельдшерка Наталія Бицюра.
Робочий день триває дванадцять годин
Фельдшери працюють у денну та нічну зміни. Денна – починається о восьмій ранку і закінчується о восьмій вечора, нічна – з восьмої вечора до восьмої ранку. Між змінами два вихідні дні. Кожна робоча зміна починається з дезінфекції, виміру температури тіла.
Захисні костюми одягали тільки тоді, коли їхали до пацієнтів з ознаками ГРВІ. Тести на коронавірус фельдшери “швидкої” не роблять. Вони доставляють пацієнтів до приймального відділення. Там їх тестують і призначають лікування. Безпосередньо у Троїцькому дислоковано підстанцію з однією бригадою екстреної медичної допомоги, це чотири екіпажі, які обслуговують мешканців Троїцького району.
— За весь час з початку карантину жодного підтвердженого випадку цієї інфекції не було, — зазначає пані Наталія.
Потім створили спеціальні виїзні бригади при первинній та вторинній медицині району. Але це не значить, що контакти з хворими на ГРВІ повністю виключені.
— Буває так, що нас викликають на серцевий напад. Під час обстеження виявляється, що у пацієнта всі ознаки ГРВІ. Це кашель, нежить, висока температура. А про них не повідомляли. Тоді веземо пацієнта в інфекційне відділення, — говорить фельдшерка.
Ще один випадок з практики пані Наталії був, коли приїхали до сімдесятирічної жінки з температурою 39 градусів. У приймальному відділені зробили тест на коронавірус. Він був негативний. Виявилося, що температура підвищилася через загострення цукрового діабету.
На огляд пацієнта та першу допомогу є двадцять хвилин
За кожним фельдшером закріплений диспетчер, який приймає дзвінки від пацієнтів та консультує, що потрібно робити поки не приїхала швидка допомога. Він заповнює картку виклику та передає її фельдшеру. Як тільки картку отримав фельдшер, він разом з водієм бере все необхідне медичне обладнання і виїздить на виклик.
– Із собою беремо кардіограф, медичну сумку, бокс з усім необхідним на випадок крапельниць та перев’язок, сумку-холодильник з ліками, що зберігаються при низьких температурах, – каже пані Наталія.
За її словами, все це обладнання не важке та досить об'ємне, тому водій допомагає перенести. Пані Наталія без вагань бере відразу дві сумки і прямує до машини.
Час у дорозі на виклик — різний. Дороги в області не у кращому стані, і все залежить від того, як далеко треба їхати. Так, до села Аношкине зазвичай “швидка” доїжджає за 15 хвилин, до Тополів — за 20 хвилин, а до Розсипного — всі 40 хвилин. Це, якщо вона виїхала з селища, а не була вже десь на виклику в іншому місці.
На огляд і першу медичну допомогу фельдшерка витрачає не менше 20 хвилин, все залежить від стану пацієнта.
— Зрозуміло, що якщо ми приїхали на виклик до жінки за сімдесят років з гіпертонічною кризою, то після прийому ліків та уколів тиск відразу нормалізується, та ми прослідковуємо, як він знижується та пропонуємо проїхати до лікарні для лікування та ретельного обстеження, — каже фельдшерка.
Та далеко не кожен, хто викликав “швидку” і отримав першу допомогу, вирішує їхати до лікарні. Причин багато.
— У більшості виїздимо до людей похилого віку і вони спочатку хочуть зі своїм лікарем порадитися. Або бояться домівку залишити без господаря, бо нікому приглянути. Часто грошей на лікування не вистачає. Або просто за ними нікому доглядати, — пояснює пані Наталія.
Найчастіше троїчани викликають "швидку" при гіпертонічних кризах та хворобах серця
Пані Наталія гортає сторінку журналу викликів і ділиться: найчастіше “швидку” викликають при гіпертонічних кризах та ішемічній хворобі серця. Також їх часто викликають до пацієнтів із наслідками алкогольного сп’яніння: травми, інтоксикація організму, серцеві напади.
За словами медпрацівниці, за зміну зазвичай буває не менше п’яти викликів. У перервах між ними жінка перевіряє, чи є всі необхідні ліки та матеріали.
— Необхідно перевірити терміни придатності медикаментів. Додати необхідні у заміну використаних, провести облік медикаментів. У перервах також читаю медичну літературу, протоколи лікування, інструкції користування медичним обладнанням, — каже пані Наталія.
За словами фельдшерки, є правила виклику екстреної медичної допомоги. Ними і керуються диспетчери, приймаючи виклики. За цим наказом бригада "швидкої" надає допомогу у випадках, коли існує безпосередня загроза життю і здоров'ю людини. Температура 37-38, нежить, незначне підвищення тиску – це не привід викликати "швидку". Такими питаннями займається сімейний лікар.
Уявляю, що на місці пацієнта близька мені людина, і вона потребує допомоги
Пані Наталія працює “на швидкій” вісім місяців. До цього була фельдшеркою у Воєводському фельдшерському пункті. Після декретної відпустки пішла на “швидку”, бо вийшла заміж за троїчанина і переїхала жити до райцентру. Спочатку складно було та труднощі не злякали. Допомагали власний досвід та підтримка колег.
“Головне, не забувати, що людина, до якої ти приїхав на виклик чиясь дитина, батько чи мати, і вона потребує твоєї допомоги. Уявляю, як би я вчинила, якби то були мої рідні, – каже фельдшерка. За її словами, це завжди допомагає зібратися.
Вільного часу у пані Наталії практично немає. Коли повертається зі зміни, вирішує домашні справи. Це дає змогу переключитися.
— Справ вдома завжди вистачає: город, господарство, родина і чотирирічний син Дмитро, який потребує уваги. Тож так і відпочиваю від роботи, – каже фельдшерка.
