Агрофірма "Світоч" Віктора Владімірова у карантин не припиняла працювати. Це сімейна справа, в полі задіяні всі: сини, брати, понад 20 робітників. У цьому господарстві вирощують зернові та технічні культури: пшеницю, ячмінь, соняшник та кукурудзу. Журналісти сайту Троїцьке.City дізнавалися у керівника, чи не завадив карантин планам аграріїв виростити урожай хліба, і розпитали про те, як працює підприємство.
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про підприємців зі сходу, які працюють 24/7 заради розвитку власної справи. Вони розповідають про свій шлях у бізнесі і проблеми, з якими зіткнулися під час карантину. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
— Пробували сіяти канаркове просо два роки поспіль, навіть знайшли куди реалізовувати, — каже пан Віктор. — Але вирішили відмовитися від цієї культури: дала не високі врожаї, до 15 центнерів з гектару при середньому показнику по Луганській області 15-17 гектарів. Ціна на просо висока та отримати високі врожаї не вдається. Тож і зупинилися на більш рентабельних культурах. Пшениця дає 30-40 центнерів з гектару, коли по області середня лише 25.
Щоб виростити добрий урожай, вкладають чимало грошей та фізичної праці. Треба купити добрива, якісний посівний матеріал, запастися агрохімікатами, щоб боротися зі шкідниками. А ще ж треба саму землю підготувати — восени орати під ріллю, весною провести культивацію. Один сучасний трактор коштує більше мільйона гривень. Тому у нас у господарстві ще й досі стара техніка (є трактори, яким вже 10-15 років!), яку бережемо та ремонтуємо.
— Тільки за підсумками п’яти місяців 2020 витрати на один гектар ріллі вже склали 8900 гривень, — бідкається господар.
Не має фермер Владіміров потреби писати оголошення, щоб винайняти тракториста чи комбайнера, бо в сім’ї підростають свої механізатори та агрономи — має шестеро дітей.
— Вони в мене з дитинства до сільської праці привчені, все вміють робити своїми руками. Я сам за штурвал трактора сідаю в косовицю і синів цьому вчу, — каже фермер.
Віктор мріє, щоб сини продовжили справу. На машдворі механізатори разом з ремонтниками перевіряють сільгосптехніку на справність, ремонтують ту, що вийшла з ладу, адже роботи на ланах продовжуються і в середині червня: обробляються посіви агрохімікатами, проводиться рихлення ґрунту.
Син Юрій цього року відмінно закінчив Харківський Національний технічний сільськогосподарський університет за спеціальністю "агроінженерія". Ще до початку карантину, як один з найкращих випускників, поїхав на стажування до Швейцарії, де вчився новим технологіям вирощування сільгоспкультур.
— Коли карантин розпочався, вже останнім рейсом встиг прилетіти до України, два тижня провів у Харкові на самоізоляції і приїхав до рідного села, адже тут мене в підмогу очікував батько, – каже Юрій.
Другий син Ігор, що навчається на третьому курсі того ж вишу, теж працює у батька трактористом. Стажувався у агрофірмах у Німеччині та Швейцарії.
Замість “до побачення” кажуть “не хворій”
На початку карантину, коли роботи у полі не було, Владіміров надав робітникам два тижні відпустки зі збереженням заробітної плати. Відразу, коли вийшли на роботу, роз’яснив, як важливо дотримуватися правил безпеки: зберігати дистанцію, користуватися індивідуальними засобами захисту, дезінфікуючими засобами.
Хворих в господарстві, на щастя, не виявили. Проте нове висловлювання з’явилося– замість “до побачення” тепер частіше кажуть “не хворій”.
На машдворі стоять старенькі зернозбиральні комбайни “Нива”, трактори і автокран. Є і кілька нових сільгоспагрегатів: новий зернозбиральний комбайн “CLAAS Lexion – 580” , два трактори “Білорусь”. Комбайн коштував господарству 175 тисяч євро, трактори – по пів мільйона гривень.
— На цьому крані я відразу після школи починав працювати у колгоспі, це як талісман, він вже давно не працює, та на металобрухт його віддавати не збираюсь, — каже фермер. — Застосовуємо й старі дві “Ниви”, іноді, коли роботи дуже багато під час жнив. Є ще трактор МТЗ-82, який вже років вісімнадцять як у господарстві. Механізатор Володимир Трубачев на ньому тисячі гектарів землі обробив.
Керівник ділиться останніми технічними новинками. Минулого року купили два трактори “Білорусь”, іноземну сівалку. До збирання врожаю практично вся зернозбиральна техніка готова.
— Стан посівів пшениці відмінний. У минулому році отримали по тридцять п’ять центнерів з гектару пшениці, у цьому сподіваємося на кращі результати, адже сорти посіяли високоврожайні і всі агрозаходи провели своєчасно, – каже пан Віктор. – Я ніколи не боявся вчитися і не вважав це зайвим. Разом з братом Володимиром відвідуємо семінари, дні ланів, переймаємо досвід колег.
Бригадир Юрій Ломакін сорок років у сільському господарстві, він у “Світочі” практично з моменту заснування, каже: “На сьогодні практично все у полі зробили – навіть листове підживлення провели, все пропололи, обробили. Сіно скосили та в тюки пофасували для пайщиків, які вдома тримають живність”.
Сімейний бізнес, який починали на 40 гектарах
В обробці у господарстві Владімірових 1166 гектарів землі, працює 26 людей. А починалося все з 40 гектарів в кінці дев’яностих, коли місцевий колгосп розвалився. У батька Василя Олексійовича Владімірова – семеро дітей. Заробити на велику родину було складно, грошей не вистачало. Так і вирішив голова родини зайнятися фермерством.
У 2002 році заснував приватне підприємство “Світоч”. Взяв чималі кредити на початок справи, старші сини почали допомагати. І рік за роком наполегливо працював, поки і односельці зрозуміли, що можуть довірити свої паї цим фермерам. Як агроном за фахом, він налагодив виробництво сільгоспкультур і досвід передав дітям.
Зараз троє синів працюють у заснованому ним підприємстві. Віктор очолює господарство, Володимир – головний агроном і заступник керівника, допомагає вести справи, і брат Олексій, який займається питаннями охорони на підприємстві.
Залишаються і проблеми, що завжди турбують – це відсутність нормального автодорожнього та залізничного сполучення, високі податки, неможливість створити всі умови в селі, щоб молодь його не покидала і мала гідну роботу. А ще нестабільність через закон про землю, що передбачає відкриття ринку.
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
