Як змінюється життя у сімейної пари, коли народжується дитина. Сьогодні ми дізнаємося про це з чоловічого кута зору. Наш співрозмовник — Сергій Палазюк, якому 31 рік, і сам він родом із селища Марківка, а в Троїцькому проживає вже 6 років і працює на великому аграрному підприємстві.
— По роботі прийшлось приїхати в Троїцьке, про яке раніше і не знав, і як виявилось приїхав не випадково. Але ж я тут зустрів свою кохану жінку, і в нас з'явився наш синок Тимофій, — каже пан Сергій.
Ми з жінкою планували дитину, це не було несподівано для нас. До цього питання ми віднеслися відповідально, бо хотіли малюка.
Звістка, яка зробила сім'ю щасливішою в рази
Як зараз пам'ятаю як це було, коли мені Богдана піднесла цю радісну новину: четверта ранку, день, коли треба було йти на роботу, а я ще спокійно спав, бо до сигналу будильника було ще кілька годин. Прокинувся від того, що жінки немає поруч, чомусь стало тривожно за неї. Дивлюсь, а вона виходить з ванної кімнати з тестом для вагітних, і говорить, те, що ми з нею так давно хотіли чути. Вона сказала, що вагітна! Я був на сьомому небі від щастя.
З першого дня зустрічі зі своєю майбутньою дружиною, так і до цього часу, я за неї турбуюсь, стараюсь робити все, щоб облегшити її життя, бо вона є матір'ю нашої дитини. І вагітність не стала винятком, а навпаки тільки більше став приділяти їй уваги.
Поки дружина народжувала — здалося, що пройшла вічність
І ось настав час, коли на світ з'явився наш малюк, наш хлопчик. Жінку забрали в родовий зал, а я став чекати під кабінетом. Це була, мабуть, вічність. Чую перший крик дитини. Через деякий час лікарі покликали мене, щоб вперше показати сина. Взяв його на руки і зрозумів — мій син, моя копія, наш хлопчик, якого ми так чекали.
Все з дружиною робимо разом, а з народженням дитини стараюсь ще більше їй допомагати
Всі необхідні речі купували по приїзду Богдани з пологового будинку. Одразу облаштовували синові спальню, потім купували ліжечко, візок, необхідні речі для його життя: одяг, іграшки, набір для його гігієни.
Що стосується господарства, завжди радий допомогти жінці: приготувати їжу чи там прибрати в квартирі, я ж розумію, як їй тяжко з появою маленької дитини.
Всі важливі моменти, які пов'язані з розвитком сина — дуже добре пам'ятаю.
Перше слово яке він промовив, це слово "папа". В той момент я відчував гордість за свого сина. Можливо, що він вже і інші слова промовляв раніше, та мені запам'яталося, як він мене батьком назвав.
З сином ми полюбляємо футбол. Тімоша вже рветься на рибалку, ще маленький звичайно, але коли підросте навчу його рибалити. Граємо в дитячі ігри на телефоні разом, і я за малого переживаю, щоб в нього все добре вийшло.
А ще в нашій сім’ї є улюблене заняття — це співати вечорами. Співаємо всією сім’єю під карооке. Це таке захоплююче заняття. Просто варто раз спробувати всім, щоб відчути єдність в сім'ї і порозуміння між всіма в родині.
Кожні вихідні стараємося ходити в парк, проводимо там час разом.
Ще пам'ятаю з дитинства я полюбляв танцювати брейк–данс, і показав сину пару рухів, які він скопіював в той же час. Тепер ми разом танцюємо для нашої мами, і вона нам аплодує. Ну що я можу сказати: син свого тата.
