Кожен значок в колекції троїчанина Олександра Тихонова має свою історію і місце. Всього їх біля трьох тисяч.
— Почав збирати колекцію ще до армії, але коли повернувся, то виявилося, що батьки мої значки відали сусідньому хлопцеві, а той їх ще комусь подарував, — каже пан Олександр.— Так моя перша колекція була втрачена. Але я з армії привіз вже для початку кілька десятків нових значків. Посумував звичайно за втратою, та й почав знову збирати колекцію.
Збирав значки міст та підприємств, де бував у відрядженнях. Працював пан Олександр на заводі на інженерній посаді, тож мандрувати доводилось чимало. Так поступово колекція повнилася тематичними підбірками, як то літаки, автомобілі, кораблі та інше. коштували вони в кіосках тоді не дорого — 10, 15 копійок, а були й дорогі по карбованцю. Зараз значки ніде в Україні не виготовляються на широкий загал, а лише колекційними партіями — тож і коштують дорого.
— Вважаю, що мені поталанило мати в колекції значки "Майстер машинного доїння", "Майстер золоті руки", — каже пан Олександр. — Такі значки випускалися спеціально для нагородження видатних людей в своїй професії. Також передали мені родич,і вже померлих власників, медалі і ордена Другої світової війни, є і з "афганської" і з інших країн.
Зібрано тут і різних років випуску комсомольські та піонерські значки, Союзу журналістів Радянського Союзу, значки з заводів і підприємств, які вручалися тільки фахівцям та робітникам тих закладів.
Пан Олександр може годинами розповідати історію про кожен значок. Говорить, що в сім'ї більше ніхто не цікавиться значками: ні діти, ні онуки. Тому частину колекції передав до місцевого краєзнавчого музею.
— Для мене кожен значок то часточка мого життя і розстатися з ним, як втратити частину себе, — зізнався колекціонер.
