Саме під час вечірньої прогулянки селищем п’ять років тому і виникла у троїчанки Оксани Терегері ідея займатися своєю справою – смачного годувати односельців пиріжками та піцою у власній піцерії. Але на мріях про новий бізнес пані Оксана не зупинилася. І поступово разом з чоловіком Олександром почала втілювати задумане у життя.
Оксана Терегеря
– Пам’ятаю, тоді йшли з чоловіком і звідкілясь з домівок смачно запахло їжею, стали міркували, що добре б у селищі відкрити кафе чи піцерію, де б можна поласувати свіжою випічкою. Вирішили спробувати, – каже пані Оксана.
Починали з того, що на свята у селищі та інших селах району робили солодку вату та попкорн. Пізніше прикупили батут, щоб дітям на святах веселіше було. Новеньких підприємців стали охоче запрошувати на заходи, адже знали, що вони не підведуть. Та цього було замало. І через пару років вже встало питання про відкриття власної піцерії, адже у селищі жодної на той час не було.
Справа, безумовно, нова, та як кажуть було б бажання і все вийде. Взяли в оренду перше приміщення. Пані Оксана на той час вже розробила власне меню закладу і свої фірмові рецепти. За словами підприємниці для цього багато цікавих рецептів перечитала та випробувала з книг та інтернету, перш ніж знайшла для себе щось нове, оригінальне та смачне.
Починали з двох видів піци "Італійська" та "Домашня" та декількох видів пиріжків, а з часом асортимент значно розширився. У закладі харчування вже можна було продавати бургери, хотдоги, тістечка та торти, безліч пиріжків, бутербродів, піцу, посмакувати шашликом, кавою або чаєм.
Поруч з будівлею піцерії улітку встановили новеньку альтанку, де відвідувачі охоче пригощалися випічкою та шашликами місцевого виробництва. Пан Олександр разом з дружиною опікуються шашличною справою: поруч з піцерією встановив мангал і аромат шашлику краще за будь-яке запрошення.
Олександр і Оксана — власники "Піцерії"
Справа поступово розвивається і все більше відвідувачів заходить до закладу пані Оксани за випічкою. Дівчата на кухні тільки і встигають ставити до печі пиріжки та піцу випікатися, витягувати з печі готову продукцію і направляти її до торговельної зали, де все це "розлітається", вибачте за тавтологію, як гарячі пиріжки.
Пані Оксана встигає прийти до закладу рано вранці і тісто замісити за своїм секретним рецептом, який, до речі, розповідати не стала. Лише сказала, що все потрібно робити з любов'ю як для себе. А потім ще й у торговельному залі допомогти, з відвідувачами поспілкуватися та дізнатися, що їм більше подобається.
А ще зайти до свого нового магазину одягу з Європи, котрий розташований поруч, він відкрився у цьому році. Часу власний бізнес займає дуже багато, працювати доводиться з ранку до вечора.
Виникають і певні проблеми. Як каже підприємниця: "Головна проблема, з якою доводиться стикатися постійно, – відсутність професійних кадрів. Дуже важко підшукати досвідчених кухарів, які б справу добре знали і ставилися до неї відповідально".
Тому і доводиться і на кухні допомагати, і у торговельній залі. Але це не значить, що все, що мріялось вже здійснено. В планах пані Оксани відкриття літнього майданчика, де можна спілкуватися та скуштувати смачну випічку, морозиво та кавувати з друзями кавою із автомату. Як ото в приказці є: "Очі бояться, а руки роблять", так і в справі — взявся з маленького діла, а життя підкидає нові і нові ідеї для втілення.
