Коли терміново треба вирушати у дорогу через війну важливо взяти з собою найнеобхідніші речі, що допоможуть нормально здолати дорогу до безпечного місця. Що брали з собою люди, які тікали від війни і що реально їм знадобилось, дізнавались журналісти Троїцьке.Сity.
Пані Людмила з селища Новопсков Луганської області
Що взяли з собою: “Ми з чоловіком виїздили із окупованої частини Луганщини через Росію, Латвію, Литву та Польщу до вільної України. Їхали мікроавтобусом три доби. З собою взяли у валізу всі документи - особисті та на майно, записник з телефонами рідних та друзів. Поклали зарядні пристрої для телефонів та повербанк, гроші готівкою та картки. А ще необхідні ліки - засоби від гіпертонії, що приймаємо постійно, активоване вугілля, но-шпу, діазолін від алергії, анальгін, заспокійливе та бинт, зеленку та перекис водню. З їжі - канапки з ковбасою, варені яйця та порізане солоне сало, батон, огірки та помідори, три літри води та банку рибних консервів. Брали засоби гігієни - щітки для чищення зубів та пасту, мило, крем для рук, серветки вологі та сухі, рушник. З одягу - по парі комплектів спідньої білизни, шкарпеток, по светру та парі комплектів літнього одягу. Чоловік поклав також ліхтарик, запальничку, складний ніж та сірники.
Що знадобилося у дорозі, а що ні: з документів тільки внутрішні паспорти та на митницях ще й закордонні питали. Записник, ні. Готівка пішла на оплату проїзду та потім на воду та додаткові продукти. За кордоном вже купували по картці. З одягу знадобилися светри, адже вночі було холодно у дорозі, усім іншим скористатися вдалося лише по приїзду до України. Ліки приймали від гіпертонії, бо це потрібно робити кожен день, інше не стало у пригоді. Їжа пішла вся, довелося ще купувати 2 літри соку та гарячі супи у кафе на сніданок. Зарядити телефони могли лише повербанком, дуже виручив. Ліхтарик та сірники з запальничкою не були нам потрібні, а ось ніж знадобився, щоб різати продукти.
Пані Наталія із Троїцького Луганської області
Що взяли з собою: “Ми з донькою виїздили на таксі до Печенізької дамби. Потрібно було багато йти пішки, тож до валізи поклали тільки найнеобхідніше. Взяли документи - паспорт мій, свідоцтво про народження шестирічної доньки та документи, що були вдома на майно та інше. Обов'язково гроші готівкою на дорогу та картки, зарядні пристрої та повербанк. Ліки брали: заспокійливе, активоване вугілля, обезболююче, від температури та алергії. Боялися обстрілів, поклали бинти, перекис водню та йод. Продуктів багато не набирали - відразу з'їсти канапки та варені яйця, а ще води 2 літри та дитині солодощі (печиво та цукерки-льодяники). Собі взяла лише комплект білизни, кілька літніх речей та спортивний костюм. Вирішила, краще потім куплю все. А донечці вже наклала платтячка, шорти, светрики, штанці різні, взуття, а ще улюблені м'які іграшки та книжку казок. З гігієнічних засобів клала щітки та пасту для чищення зубів, мило, улюблений шампунь дитини, серветки різні, рушники, засоби від комах. Поклали, навіть, невеличку подушку Оленки, бо без неї їй спати незручно. А ще голку, нитки та ножиці, бо часто у нас щось відривається на одязі.
Що знадобилося у дорозі, а що ні: з документів - паспорт мій внутрішній та свідоцтво про народження доньки. Готівка пішла на оплату дороги до дамби, потім з Чугуєва до Дніпра, також на їжу та смаколики для доньки. Все, що брали з собою їсти, пішло за призначенням. В дорозі встигли один раз переодягнутися, то ж одяг знадобився вже у Дніпрі. Добре, що взяли іграшки, це відволікає дитину від дорожніх прикрощів. З засобів гігієни змогли скористатися вологими серветками та сухими, милом та рушником для рук. Воду, що брали випили ще до того, як дамбу перейшли, тому купували далі солодкі напої та воду негазовану. На щастя, шити нічого не довелось, тож нитки та голка не знадобились та й ліки не стали у пригоді.
Пан Дмитро із Харкова
Що взяли з собою: “Ми з дружиною виїздили з Харкова під обстрілами до родичів в село, де бої не велись, до Троїцького району. Їхали перебути декілька днів та повернутися у місто, тому речей не брали. До того ж дорога дуже небезпечна. Взяли всі документи та волонтерські посвідчення, гроші та картки, а ще гуманітарну допомогу для маленьких дітей та їхніх мам. Продуктів довелося покласти більше, адже ночували у покинутому селі. Брали тушковане м'ясо консервоване та каші, свіжі огірки та помідори, 15 літрів води, ковбасу та печиво сухе, розкладний ніж, дорожній посуд та запальничку. З засобів гігієни мило та рушники, засіб для полоскання рота, бо іншим скористатися у дорозі ніяк. Одяг взяли на двох теплий, щоб вночі не мерзнути та літній на сонячний день, а ще пледи. Взяли два ноутбуки, зарядні пристрої та повербанки,. ліки - заспокійливе, обезболююче, протиалергічне, від високої температури та харчових отруєнь, а ще все, що необхідно при пораненні, адже обстріли всюди. Чотири каністри бензину по 20 літрів поклали в дорогу, запаски дві та інструмент для ремонту автівки. .
Що знадобилося у дорозі, а що ні: з документів знадобилися внутрішні паспорти та посвідчення волонтерів, адже виникало питання чому я їду з міста та на яких умовах. Готівка дорогою знадобилася коли домовлялися з провідником, адже дороги обстрілюються і сам не доїдеш, якщо не орієнтуєшся де небезпечні ділянки. Продукти були дуже у пригоді. По дорозі почали обстрілювати, довелось з'їхати з дороги та ночувати у покинутому будинку в якомусь селі. Палити вогонь не змогли, тому запальничка не знадобилась, тільки розкладний ніж, щоб продукти нарізати та консерву відкрити. Вночі доводилось одягати теплі речі, тому знадобилися спортивні костюми теплі та пледи. Вода пішла вся питна та для того, щоб помитися. Телефони довелось заряджати через повербанки. З ліків нічого не знадобилось. Бензин в бак доливали тричі, адже довелось багато “кружляти” не за звичайним маршрутом. Міняти “запаски” не було потреби, попри складну дорогу, обійшлося.
