Про мешканців села Багачка говорять, що там живуть люди роботящі та заможні. Вміють працювати на землі й жити з фермерства та городництва. За книгами з краєзнавства Олександра Разінькова журналісти сайту Троїцьке.City підготували для вас цікавинки про село Багачка.
Дві версії про назву села
За першою версією село заснували вихідці з Великої Багачки Полтавської області, які місце проживання змінили, а назву залишили. За другою, в ці місця прийшли вихідці з села Великі Борки з Валуйського району Бєлгородської області. Так чи інакше у мешканців сіл Багачка та Великі Борки є спільні прізвища - Гаманенко, Боженко, Сінченко, Пушкарьови та інші.
Колонія бабаків живе при заїзді до села Багачка
Коли з'явилися перші історичні згадки про село Багачка
До 1925 року перші згадки про село датовані 1859 роком. За архівними даними в 1891 році це був хутір, в якому нараховувалось 53 двори. В Багачці проживали тоді: 259 чоловіків та 224 жінки.
Якими промислами займались багачани
У селі на 1891 рік було 10 промислових закладів, 5 пасік (70 вуликів), 38 коней, 263 воли, 79 корів. У кожному дворі був свій плуг, нараховувалось 70 молотилок, 1 соха. Селяни займалися промислами - виготовляли валянки, вичиняли шкури, Були свої гончарі. 43 осіб знали грамоту, а ось серед жінок грамотних тоді не було.
Перша будівля школи збереглася до наших днів
В центрі села Багачка в 1914 році була зведена будівля з червоної цегли. Це була перша в селі школа, пізніше в будівлі розташувалась їдальня. Багато односельців встигли отримати освіту у цій школі. В школі не тільки проходили уроки для дітей, а й різні збори, концерти, вибори. Нова школа була збудована в сімдесяті роки минулого століття.
Клуб в селі знаходився у звичній сільській хаті
Досить довго клуб у селі знаходився у сільській хаті, тож вмістити всіх охочих кіно подивитися чи концерт не було. Тому при голові сільськогосподарського підприємства Федорі Руденко побудували новий клуб. Це стало можливо, бо господарство план з молока перевиконало і голові надавали нову машину, від якої керівник відмовився та придбав на ці гроші цеглу для будівництва клубу. Ось таку пам'ять залишив односельцям Федір Єгорович.
Де раніше знаходилась сільрада і як чергували біля телефону
Раніше сільрада та пошта знаходилась у звичайній сільській хаті біля колишнього клубу. У сільраді був один телефон на все село, який працював без перебоїв. Кожен двір повинен був за графіком чергувати добу біля телефону.
До 1960-х років хати в селі крили соломою або очеретом
Вулиці села біліли невеликими хатками під солом’яною стріхою або з очерету. В 60-і роки розпочалося інтенсивна перебудова, хати з солом'яною стріхою залишилися у минулому.
