У суботу біля Храму Святої Трійці троїчани зібралися біля пам'ятного Знаку жертвам голодомору 1932-33 року.
Люди прийшли сім'ями, з дітьми, щоб хвилиною мовчання разом згадати тих, хто загинув від голоду, який штучно зробила на Україні раданська влада, бо з країни вивезли весь урожай.
Хлопчик Сергій Нікітін прийшов до церкви разом з мамою Світланою:
— Поставимо свічки, щоб ті хто мав піти такою тяжкою участю з цього світу — від голоду знали, що ми про них пам'ятаємо.
Настоятель Храму Святої Трійці Сергій Ноздричов провів панахиду за загиблими в голодомор. Також святий отець Сергій сказав у проповіді до троїчан:
— Голод, війна — це і є ті випробування, які загартовують душу людини, вчать її милосердю. Треба пам'ятати, якщо ми не засвоїмо урок, його будуть повторювати наші діти. А це ще більше болітиме, ніж те, якщо це ми самі на собі винесемо.
Троїчанка пані Ірина згадала, що її бабуся розповідала, як вони виживали в ті часи, бо у батьків була корова, і тому троє діток мали по склянці молока в день, яке бабуся ділила їм спецільною мірною кружкою, а що лишалося продавала на базарі і купувала макуху з олійнопресового заводу.
Кожен, хто стояв тут зі свічками, мали свої історії, які зберігалися в родинах. Тому, ставлячі січку до кам'яної брили, люди промовляли імена соїх рідних, що загинули тоді.
