Паліативна допомога – це підхід, який допомагає людям, що стикнулися з важким чи невиліковним діагнозом, покращити якість життя. Про це розповіла журналістам Тетяною Бойко, заступниця голови Національної служби здоров’я України зустріч з якою відбулася у рамках спільного проєкту Українського кризового медіацентру та Естонського центру міжнародного розвитку.
- Паліатив – це не просто знеболення, а повноцінний вид медичної допомоги, який включає спостереження за пацієнтом, турботу про його психологічний стан, правильне харчування, необхідні аналізи та обстеження, реабілітацію, - каже пані Тетяна. - Мета цього підходу – забезпечити максимально можливу якість життя пацієнтів та їхніх близьких. Йдеться про раннє виявлення симптомів і полегшення страждань, адекватні лікувальні заходи, моральну підтримку.
З початку 2021 року лікарі створили в електронній системі охорони здоров’я майже 52 тис направлень на паліативну допомогу. Впродовж січня-вересня медзаклади, що мають договір з НСЗУ, прозвітували про 24 760 пацієнтів, яким надали допомогу за пакетом мобільної паліативної допомоги. Та про 16 320 пролікованих паліативних пацієнтів у стаціонарі.
Паліативна допомога існує в українському законодавстві з 2011 року, та тривалий час її надавали всього кілька десятків закладів на всю країну. Але 1 квітня 2020 року паліативна допомога увійшла до Програми медичних гарантій. Це означає, що на пакети паліативної допомоги передбачений окремий бюджет, а отже зростає кількість закладів, які на ній спеціалізуються.
Протягом 2020 та 2021 років за напрямом “паліативна допомога” Національна служба здоров’я України виплатила закладам понад 1,5 млрд грн. 60% цього бюджету отримали заклади, які мають паліативні мобільні бригади.
- З квітня 2021 року за новою Програмою медгарантій НСЗУ виплатила закладам 896 млн грн, - каже пані Тетяна. - У 2020 році таких медзакладів було майже 5 сотень. Вже у цьому році 733 медичні заклади підписали з Національною службою здоров’я України договори про надання паліативної допомоги. Зокрема 606 закладів надають таку допомогу стаціонарно, ще 486 закладів мають мобільні бригади, які виїжджають до пацієнтів додому. Найбільше закладів, які надають паліативну допомогу за договором з Національною службою здоров’я, є у Львівській області – 51 медичний заклад. У Дніпропетровській – 47 закладів, Хмельницькій – 37.
Паліативна допомога доступна не лише у великих містах. Наприклад, серед закладів, які підписали договір на паліативні пакети, є лікарні міст Красногорівка та Авдіївка Донецької області, селищ Станиця Луганська і Петропавлівка Луганської області, смт Путила Чернівецької області.
Доступність паліативної допомоги в регіонах великою мірою залежить від місцевої влади, яка відповідає за організацію надання медичної допомоги в громадах. Саме місцева влада може ініціювати створення паліативних відділень або бригад у медзакладах, приймати місцеві програми надання паліативної допомоги і таким чином поліпшувати доступ до такої допомоги.
З медичного погляду у процес паліативної допомоги має бути залучений сімейний лікар – він оцінює потребу пацієнта у паліативній допомозі і видає направлення.
У стаціонарі пацієнт отримує безоплатно такі послуги:
- Лікування больового синдрому.
- Розміщення в одно- або двомісних палатах, цілодобовий нагляд.
- Необхідні лабораторні дослідження: аналізи крові, сечі, копрограма, бактеріологічні та інші дослідження.
- Інструментальні дослідження: електрокардіографія, УЗД, рентгенологія та інші за потреби.
- Знеболення на всіх етапах діагностики та лікування.
- Киснева терапія та респіраторна підтримка.
- Харчування, зокрема лікувальне.
- Колісні крісла, ходунки, палиці, милиці.
- Фізична терапія, медична реабілітація, психологічна та психічна адаптація.
Паліативні мобільні бригади надають майже всі ті самі послуги вдома у пацієнта, крім тих, для яких потрібна безпосередня присутність у лікарні. Такі заклади повинні мати цілодобовий контактний номер для своїх пацієнтів. Мобільна паліативна бригада контактує з пацієнтом не менше ніж один раз на тиждень, це може бути як безпосередній візит, так і дистанційне спілкування. Щоб отримати паліативну допомогу безоплатно, треба звернутися до свого сімейного або лікуючого лікаря за електронним направленням.
Як отримати рецепт на знеболення для паліативних пацієнтів
Щоб паліативним пацієнтам отримати опіоїдні анальгетики, які допомагають при хронічному больовому синдромі потрібен рецепт.
- Коли мова йде про помірний та сильний біль, допомогти у такій ситуації можуть лише опіоїдні анальгетики, альтернативи їм немає, - каже пані Тетяна. - В Україні можна отримати за рецептами препарати, які містять морфін, кодеїн, трамадол, налбуфін та ін. При правильному призначенні вони здатні покращити якість життя пацієнта, який отримує паліативну медичну допомогу. Рецепт на опіоїдні анальгетики для паліативних пацієнтів може виписати як вузький спеціаліст – наприклад, онколог, у якого спостерігається пацієнт, так і сімейний лікар, з яким у пацієнта укладена декларація. Крім того, право призначати та виписувати рецепти на наркотичні засоби мають медичні працівники мобільної паліативної бригади.
Виписати рецепт може лікар закладу охорони здоров'я будь-якої форми власності: комунальної, приватної та навіть лікар-ФОП. Головне – наявність ліцензії на медичну практику.
Лікар, що працює у закладі охорони здоров'я, зазначає в рецепті дані про цей заклад – його найменування, місцезнаходження, код ЄДРПОУ, дата видачі ліцензії тощо.
Лікар ФОП – місце провадження діяльності, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта, номер та дату видачі ліцензії на провадження господарської діяльності тощо.
Рецепт дійсний протягом 10 днів з дня виписування. Для хворих та тяжкохворих в одному рецепті зазначаються кількість препарату, достатня для 10-денного курсу лікування, а при наданні паліативної допомоги – 15-денного курсу.
Якщо кількість діючої речовини на рецепті перевищує затверджені законом норми, лікар має зробити позначку «Хронічно хворому» та додатково засвідчити її підписом та печаткою.
Рецепт виписується на рецептурних бланках форми № 3 (ф-3), які виготовляються на папері рожевого кольору розміром 75х120 мм і мають наскрізну нумерацію. Обіг таких бланків суворо контролюється державою.
Підписує рецепт та ставить печатку тільки лікар, що його виписує. Жодних інших підписів на рецепті не має бути і їх не мають права вимагати.
Автор: Марина Животкова
Хто має право на безоплатні ліки
Якщо пацієнт має право на отримання препаратів безоплатно, з доплатою або на пільгових умовах, лікар виписує разом з рецептом на бланку ф-3 рецепт на бланку ф-1. Наприклад, на безоплатні ліки мають право особи з інвалідністю та особи, які отримують державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії, особи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорій 1 та 2, учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та інші. Всі категорії пільговиків визначені у Постанові №1303. Але потрібно враховувати, що покриття витрат на відпуск ліків на пільгових умовах відбувається за рахунок місцевих бюджетів на охорону здоров’я. Тому, залежно від регіону, можливості отримати ліки безоплатно будуть відрізнятися.
