У Рубіжному – місті, де антипатріотичні настрої у 2014 році були дуже відчутні, та й зараз до кінця побороти їх не вдалося – працює невеличкий, але стабільний колектив військових волонтерів – «Рубіжанські павучки». Зараз, коли армія фінансується вже зовсім не так, як у 2014 чи 2015 році, основне завдання волонтерів – виготовлення для української армії маскувальних сіток.
У рамках престуру «Досвід реформ на Луганщині», організованого Харківським пресклубом, безпосередньо в штабі рубіжанських волонтерів побували журналісти з різних регіонів України, в тому числі представник сайту «Троїцьке.Сіті».
Загалом команда нараховує близько 15 активістів, жінок та чоловіків (щоправда, жінок серед них все-таки більшість).
З 2014 року душа й ідейний натхненник волонтерського руху – рубіжанка Юлія Носарєва. Вона – одна з тих мешканців Рубіжного, хто з першої ж секунди не зміг прийняти антипатріотичні настрої у 2014 році. З того самого часу вона не лише не боялася та не боїться відверто висловлювати й відстоювати власну позицію, але й активно діє.
Допомагати українським військовим вона почала, коли слово волонтер ще не стало настільки звичним для нас – з перших же днів збройного конфлікту. Ризикуючи власним життям і життям своїх близьких. Адже за весь період волонтерства, особливо на початку конфлікту, небезпечних ситуацій було безліч. При цьому близькі не просто розділяли й поділяли позицію Юлії – вони також активно діють: Ольга, мама Юлії, та Олександра, невістка (дружина брата) є одними з найактивніших «павучків». Брат – військовослужбовець.
При тому, що останнім часом у військових значно менше проблем, ніж у період, коли бойові дії тільки розпочиналися (зараз військові принаймні добротно одягнені та взутті й не голодні…), волонтерська допомога залишається для них часто вкрай необхідною. Основне – маскувальні сітки, але це далеко не все. Дуже часто Юлія Носарєва виступає для військових і в якості психолога, і в якості служби порятунку, і в якості «снабженця». Збирає кошти, щоб придбати певні необхідні речі (від генератора до ліків). Знаходить евакуатора для військової техніки. Купує залізничні квитки. Організовує креативного «дизайнерського» тортика на день народження…
Захистити захисників
Про маскувальні сітки розкажемо окремо – адже ручне виготовлення маскувальної сітки – це ціла технологія, досить цікава й навіть психотерапевтична для тих, хто докладає до цього праці своїх рук.
Зараз в роботі «Рубіжанських павучків» 237-мий подібний виріб. На черзі 20 замовлень. Сітки замовляють різного розміру й різної кольорової гами – і на БТР, і просто на дуло (щоправда, не часто), і варіант «осінь», і «травень»…
Технологія плетіння виглядає так. На великий дерев’яний каркас через певну відстань вбиті цвяхи. На них натягнена основа – звичайна сітка. Її край по периметру Юлія щільно й обплітає жорсткою стрічкою. А потім на основу наплітають, надійно фіксуючи, заздалегідь заготовлені стрічечки. Камуфльовані, оливкові, «захисного» кольору, різних відтінків пісочного, коричневого… Виходить ефект маскуючого килима. До речі, дуже красивого…
Дехто з волонтерів – особливо старші за віком – тільки ріжуть і плетуть стрічечки, бо в'язати їх на сітку, весь час тримаючи руки перед собою, їм важкувато.
У роботу вкладають не просто фізичні зусилля й креатив (а без нього тут ніяк), але й душу. Бажання захистити тих, хто захищає нас.
Все це Юлія й інші волонтери роблять, скажемо так, у другу й у третю зміну. Адже кожен має постійне місце роботи (сама Юлія – менеджерка з логістики), кожен має родину й звичайні побутові обов'язки. Але при цьому волонтерство не втомлює. Навпаки – дає сили. Сили й далі переживати збройний конфлікт, що триває.
Тих, хто вечорами збирається у волонтерському штабі, об’єднують не лише патріотизм та бажання допомагати армії (хоча саме це – основне й першочергове). «Рубіжанських павучків» вже давно об’єднує звичайна людська балаканина про виховання дітей, консервацію чи город, спільні походи по гриби чи поїздки на заходи на кшталт презентації книги Вахтанга Кіпіані або концерту гурту «Без Обмежень»… Об'єднує й готовність до взаємодопомоги. І можливість набратися сил у колі однодумців.
Щира вдячність від Міністерства у справах ветеранів України
Під час міських урочистих заходів до 30-річчя Незалежності України група волонтерів «Рубіжанські павучки» отримала подяку від Міністерства у справах ветеранів України.
Чимало інших – офіційних – подяк зберігається у волонтерському штабі та у Юлії вдома (по суті, і штаб, і квартира Юлі завдяки подякам та подарункам від вдячних військових вже помалу перетворюються на своєрідні невеликі неофіційні музеї).
Одні з найдорожчих подарунків, які тут зберігаються – українські прапори, що приїхали до Рубіжного з місць активних бойових дій. Прапори, на яких руками військових написані слова вдячності за підтримку і допомогу.
