Ми зустрілися зі Світланою Охрицькою, керівницею троїцького Центру соціальних послуг після її поїздки до Польщі, де вона побувала за проектом децентралізації та вивчала досвід польських колег у соціальній сфері.
— Польські колеги познайомили з роботою майстерень професійної терапії, центра кризового втручання та будинку соціальної допомоги, — говорить Світлана. — Окремі методи роботи підходять і нам для втілення, особливо це стосується соціального супроводу сімей у кризових ситуаціях. Наприклад, сподобалася практика роботи асистента сім’ї, який закріплюється за сім’єю, що знаходиться у складних життєвих умовах. А ще у Польщі розвинуте соціальне таксі для нужденних людей.
Перше враження — багато спільного
з українськими містами
До польської столиці залишилося летіти зовсім небагато часу. З вікна літака видні чіткі мов геометричні фігури ділянки землі — це фермерські угіддя. З висоти вони виглядають зовсім маленькими. «Таке враження, що там на землі немає жодного вільного шматочка, все розплановане і використовується», — ділиться Світлана Охрицька.
Літак приземлився у міжнародному аеропорту імені Шопена у Варшаві. І ось вже можна сказати: «Добрий день, столиця Польщі». Якщо багато подорожували Україною, перше враження від Варшави — Україну не залишали: все таке знайоме та домашнє.
«У чомусь Варшава схожа на Чернівці, у чомусь на Одесу чи Вінницю, — розповідає Світлана. – Враження, що ми у іншій державі, не було. Тільки ритм життя у польській столиці більш спокійний, врівноважений. Всюди чисто».
Польські дороги — друге, що вражає
Подорож тільки починається. Перші два дні у Варшаві: прийоми у державних установах, навчання. А потім знайомство з роботою соціальних служб на місцях — у гмінах.
«Дороги всюди, якщо порівнювати з нашими, у відмінному стані, — говорить Світлана. — Багато нового покриття і навіть там, де старе, не побачиш вибоїн. Все ретельно відремонтоване. І це далеко від столиці».
Польські селяни не саджають городину
Люди купують овочі та фрукти у магазинах. Поруч з населеними пунктами фермерські ділянки. У фермерів по два-три гектари землі. І вирощують вони в більшості не зернові та соняшник, як в Україні, а овочі та фрукти. Всюди у гмінах двоповерхові котеджі, чистота, і що важливо — нема порожніх будинків, які привертали увагу сміттям та бур’янами.
Загадка польського обіду
Польська кухня смачна та різноманітна. Але не обійшлося без здивувань.
«Коли обідали у Польщі вперше, здивувало те, що на столі не було хліба, — згадує Світлана. — Як виявилося, поляки на обід хліб не їдять».
А ось чому, так і залишилося загадкою. Можливо, відповідь на це питання знає хтось із наших читачів.
Пенсіонерів називають сеньйорами
Під час знайомства з роботою соціальних служб багато часу приділили допомозі людям похилого віку.
Центри надання соціальних послуг, які допомагають пенсіонерам. Є соціальні програми (від гнітів), які спрямовані на розвиток творчих здібностей сеньйорів. Це дає можливість закупляти матеріали для створення нових поробок своїми руками. Люди похилого віку, коли у нас відвідують «Університет третього віку», займаються рукоділлям, лікувальною гімнастикою.
Соціальні послуги надають не тільки державні структури
У Польщі немає служб у справах дітей, управлінь соціального захисту населення. Є Міністерство соціальної політики, якому підпорядковуються Центри соціальної допомоги. Гміни та Центри на місцях виконують функції, що у нас підпорядковуються управліннями соціального захисту.
Субсидії на комунальні послуги не надають
Але це не значить, що малозабезпечені сім'ї залишають наодинці зі своїми проблемами. Постійні виплати нужденним здійснює держава, а разові — гміни. Це окрема тема, про яку можна розповідати багато.
Соціальні програми гмінів допомагають вирішувати найактуальніші проблеми. Вони створюють будинки самодопомоги різного напрямку (для розумово відсталих людей, постраждалих від насилля у сім’ї та інше). В цих будинках вчать адаптуватися до життя, а не просто здійснюють всю роботу за постраждалих».
