Якщо ви ще не вирішили, де побувати влітку: майнути в гори, чи краще до моря? Маємо підказку — в Станіславській громаді на Херсонщині знайдете і те, й інше. Тут можна купатися у прісній воді Дніпра, а через п'ятдесят метрів вже буде солона морська вода. Бо саме тут Дніпро впадає до Чорного моря. А над Дніпром височать глиняні кручі, які місцеві називають Херсонські гори. А ще, це місце сили й щастя.
Станіславська громада, що на Херсонщині — це однозначно місце щасливих людей. І не тільки тому, що тут знімав кліп на пісню “Місця щасливих людей” Андрій Кузьменко (Кузьма Скрябін). Тож пропоную послухати пісню, згодом вже, з гарним настроєм, дізнатися про п'ять цікавинок, задля яких слід їхати в Станіславську громаду, щоб побачити все на власні очі.
Станіславські скелі — перлина для розвитку туризму та громади в цілому
Херсонські гори розкинулися між населеними пунктами Станіслав і Олександрівка. У 2000-х роках цю ділянку включили до складу ландшафтного парку «Станіславський».
Коли ми разом з учасниками Харківського Пресклубу під керівництвом Людмили Долі приїхали до Станіславських скель, нас зустрів керівник громади Іван Самойленко. Око радував облаштований та очищений від сміття пляж. Тут були гойдалки для підлітків, пісочниці, каруселі для найменших дітей.
На всіх нас чатував ще й сюрприз: в альтанці стояли кошики, накриті рушниками. То місцеві, коли дізналися, що до них їдуть журналісти з усієї України напекли пиріжків з вишнями та наварили запашного літнього компоту. І ми гарненько так пригостилися духмяними й ще гарячими пиріжками.
Голова місцевої громади пожартував, що хоч і мають вони на своїй території туристичну перлину, але зиску великого для дохідної частини місцевого бюджету не має, а тільки вчаться заробляти.
— Не пропустіть — у Станіславі дві локації з кручами, — каже пан Іван. — Перша — те, що називають Гранд-каньйоном, вона в сторону Олександрівки. Друга — балка Байдіха, вона поруч з Широкою Балкою. Обидва місця цікаві, обидва варто подивитися.
— Чи багато туристів до вас приїздить, — питаю очільника громади.
— Та приїздять багато, і з Херсону, і з усієї України — це і поціновувачі піших прогулянок, і художники та поети для натхнення, а ще більше тих, хто полюбляє байдарки, велоспорт, — каже пан Іван. — Але ж громада з того зиску поки великого не має. Ми тільки почали розвивати "зелений" туризм і розуміємо, що в тому буде для громади добрий зиск згодом. Почали з залучення грантових коштів на впровадження роздільного сортування побутових відходів та облаштування оглядових майданчиків.
Пан Іван розповів, що таких майданчиків для сортування побутових відходів в громаді встановлено не тільки в місцях, де бувають туристи, а й на вулицях населених пунктів громади.
— Спочатку люди не дуже розуміли, навіщо сортувати відходи, але зараз вже стали більш обізнані і сортують охоче й охайно. Велику інформаційну роботу в цьому плані проводять в школах, дитсадках, — каже пан Іван.
Аби розуміти свій план дій, громада почала розробляти стратегію розвитку. У цьому Станіславській громаді допомогла програма USAID DOBRE. Пріоритетом розвитку громада бачить туризм.
П'ять цікавинок про Херсонські кручі
Херсонські гори порівнюють по красі з каньйонами в США
Горами в Херсонській області називають мальовничі глиняні обриви над лиманом. А ще їх називають: Херсонські гори, Станіславські гори, Гранд Каньйон Станіслав.
В Станіславській громаді на Херсонщині
Саме цей Гранд каньйон має масу подібностей з, досить відомим, популярним природним заповідником, що знаходяться в США.
Станіславський каньйон фактично є природним заповідним фондом Херсонської області. Локація відрізняється величезною площею в 659 га. Вона була створена за ініціативою президента України ще в 2002 році. Захоплює дивовижне поєднання численних схилів, степових ділянок і прибережної берегової лінії. Грунт на схилах світло-жовтого, а місцями аж червоного кольору.
Ось карта, як доїхати:
В степах Херсонщини козаки заснували вотчину
Є відомості, що колись тут була вотчина козаків. Доказами того є знайдені кам'яні фігурки хрестів зразка 18 століття на місцевому кладовищі. Місцеві краєзнавці стверджують, що саме в районі Станіславського каньйону Богдану Хмельницькому вдалося сформувати збройні загони для ведення національної визвольної війни.
Центр розвитку дитини "Казка"
Кожна дитина мріє про казку, і станіславці створи свій дитячій центр "Казка". На подвір'ї дитсадка декілька казкових зон, але не простих, а з корисностями для дітей: щоб подолати лабіринт потрібно правильно порахувати цифри, а щоб дістатися гойдалки пройтися по "доріжці" здоров'я з цікавими перепонами. Тут все так: куди не кинь оком — казка.
— Коли після об'єднання зі Станіславською громадою керівництво органів місцевого самоврядування запропонували самостійно займатися фінансовими питаннями в закладах освіти, то були першими, хто на це зголосився і маємо ж гарний результат. Лише за перший рік вдалося зекономити 800 тисяч гривень, — каже керівниця закладу, Заслужена працівниця освіти України Людмила Кисла.
В дитсадку працює мультстудія, де діти разом з вихователями виліплюють із пластиліну героїв та декорації та знімають мультфільми. Є зони для творчості, відпочинку, приймання їжі та занять спортом.
В приміщені енергоефективні вікна, двері. Є кабінети для занять логопеда, іноземної мови та інших фахівців.
Подарунком для гостей став виступ вихованців у костюмах казкових гномів.
Не має межі досконалості. Коли ми прогулювалися по подвір'ю дитсадка, то побачили, що робітниками укладається нова доріжка та формується ще одна зона для ігр та навчання дітей.
"Лиманська коза": і зоопарк для туристів, і крафтові сири в асортименті
Справжній сир – це молоко та закваска. Да! Так просто. А потім вже в нього можуть бути додані такі інгредієнти, як паприка, різні трави, спеції, горішки та інше. Але, на жаль, сири, які можна придбати у більшості магазинів, мають у своєму складі пальмову олію, рослинні жири, барвники, консерванти та інші зовсім нетипові та навіть шкідливі додатки.
Втім, знайти вихід та поласувати справжнісіньким, смачним та корисним сиром можна. І нам в цьому пощастило: ми потрапили на козинячу ферму, де й скуштували чимало різних сирів, а ще погралися з козенятами та дізналися історію успіху власників ферми.
Так, на фермі "Лиманська коза" власники Олена та Валентин Бєлозеринки виготовляють до кількох десятків різних сирів із козячого молока.
— Раніше працювали з чоловіком у театрі, та трішки "підкосилося" здоров'я і вирішили переїхати жити у село та займатися господарством, їсти продукти, які самі виростили чи приготували. Довго їздили Херсонщиною, поки обрали собі будиночок. Сподобалося найбільше тут — у Станіславській громаді. А після поїздки на Закарпаття по проєкту DOBRE за рекомендацією сільради, захотілося спробувати себе у фермерській справі, і саме у виготовлені крафтових сирів, — каже пані Олена.
Пані Олена пару рецептів "вивідала" у карпатських сироварів, а тепер вже має своїх шістнадцять. В театрі, звичайно, її не відпускали, бо грала головні ролі в постановках. Спочатку цілий рік "розривалася" між господарством та театром. Та виручив випадок. На ювілей подарувала директорові театру крафтовий сир, який приготувала сама із молока домашніх кіз. Він був вражений і смаком, і гарним виглядом продукту. Запах теж був приємним. Тож, відпустив свою ведучу акторку займатися господарством ще й назву фермі порадив дати — "Лиманська коза". Так й зараз є.
В загоні з козами більше займається пан Валентин.
— Було у нас спочатку тільки дві кози, й кожна давали по дві літри молока на день, — розповідає про початок власної справи фермер, а колишній театрал. — Потім купили кіз дійної породи — зааненські.
Зааненські кози походять із швейцарських долин, тому добре себе почувають як у горох, так і в долинах. Зааненська коза дає за день до 6-8 літрів молока. Козенята цієї породи теж ростуть швидко.
Із нашої групи люди почали цікавитися, як придбати таку кізку собі, на що господар розвів руками і каже:
— Всі козенята в нас вже розкуплені і навіть наперед, бо люди почали розуміти, що слід дбати про те, що їсти і пити, про власне господарство. Так, наші діти нам, теж допомагають фінансово утримувати ферму і приїздять на час відпусток.
Екстримальна їзда на автомобілі по Гранд Каньйон Станіслав
Якщо полюбляєте швидку їзду на автомобілі й на повному ходу спостерігати за природою, фотографувати, робити відозйомку, то все це є доступною розвагою для відвідувачів Станіславських скель. Година катання коштує від 100 гривень. Все залежить від того, скільки годин ви замовити та який по складності маршрут оберете.
Ночувати можна, як в наметі на кручах біля Дніпра, смакуючі рибною юшкою (тут навіть школярі знають більше п'яти рецептів її приготування, а кожного року проходять фестивалі для майстрів).
В місцевому Центрі туризму, що розташований у старовинному приміщенні, де триває реставрація, вам підберуть "зелений" маршрут за вашим смаком, порекомендують підприємця-гіда, що не дасть сумувати, та не стане на півдорозі змінювати ціну чи раніше оговорений маршрут.
Також, можна спробувати рибної юшки із п'яти риб, кулішу, а то й просто перекусити заговленими вдома бутербродами.
Попри всі старання активістів громади, які виграють грант за грантом, щоб зробити місце проживання — Станісловську громаду — спроможною й успішною, місцеві мешканці не розуміють ще своєї вигоди в тому та не проявляють активності у розвитку "зеленого" туризму.
— Наразі ми запрошуємо на навчання й готові надати допомгу у відкритті "садиб" на базі будинків місцевих мешканців, — кажуть спеціалістки по туризму місцевої ради. — Ми були на Закарпатті і на власному досвіді впевнилися, як це працює. Тож, перспектива для розвитку є.
До речі, якщо замовляти екскурсію до станісловських гір в місті Херсон, то це вам обійдеться в 450-500 гривень за день, а якщо у місцевих гідів — вполовину дешевше.
Що ще можна робити в Херсонських горах
А ще тут можна просто гуляти по березі, фотографуватися, встановити намет й переночувати, споглядаючі як сонце сідає в лиман.
Вранці прокинутися й покататися на байдарках та подивитися на кручі з води, потім неспішно їхати на велосипедах, дихати на повні груди ароматами степових трав та споглядати всю цю красу годину чи дві (на скільки у вас вистачить сил крутити педалі веломашини).
Влаштувати пікнік та гарненько підкріпитися. А ще можна ж запустити повітряного змія та загадати бажання, щоб знову сюди повернутися наступного року або просто кинути монетку з кручі.
Той хто тут побуває хоч раз, не зможе не повернутися знову в місця щасливих людей, щоб самим відчути ковток щастя.
