Навіть в часи локдауна який панує на Україні, не стримав людей зробити обряд очищення водою. На Водохрещу в Храмі Святої Трійці відбулася служба. Прихожан було менше ніж завжди.
Коли ми приїхали на водойму села Бабичеве, нас чекало розчарування, бо людей ми зовсім не знайшли. Звісно як торік, так уже не буде, але ми не втрачали надії. Як завжди в цей день біля ставка на сторожі безпеки стоїть поліція та рятувальники, які контролювали ситуацію, щоб не було порушень.
Купальників та купальниць ніде не було видно по обрію ставка. Потім ми зустріли жінок-волонтерок на чолі з завідувачкою клуба Аллою Мастаковою. Ця ініціативна група з Бабичівського сільського клубу, кожен рік в цей день, приходять до ставка, щоб гарячим трав’яним чаєм зігріти людей. Так група жінок-волонтерок збирається до виходу на водойму, при собі мають термоси, одноразові стаканчики, а в групі ще й медична медсестра для «страхування».
– Кожного року ми приходимо на водойму, для того щоб, підтримати «купальників», які пірнають в ополонку, й допомогти якось їх зігріти, чаєм, кавою та й теплим словом підтримки. Сама звичайно пірнати не буду, це не для мене, бо боюсь холодної води, – говорить Тамара Безбородова, волонтерка.
Тамара Безбородова
З ініціативною групою жінок-волонтерок вирушили на пошук охочих занурюватись. І вдача була на нашому боці, ми знайшли їх.
Це була компанія друзів, які кожного року збираються на Водохрещу на Водяній, щоб пірнути у лунку. Лід прорубали, глибину виміряли, тож мерщій пірнати. Першим зі сміливців виявився Віталій Шеховцов.
– Десятий раз пірнав з головою, вода відмінна, тепла, відчуття «бомба». Це в мене така боротьба з коронавірусом, – ділиться своїми враженнями Віталій.
Початок є: вода тепла зі слів пана Віталія, пірнати можна. Інші, дивлячись на нього вже теж готові до купання.
Денис Шпигун, приїхав на водойму з групою підтримки: зі своєю сім'єю, з дітьми та жінкою.
– Купаюсь на Водохреще вже, мабуть сьомий рік, відчуття такі, що не з чим не порівняти. Звісно, що з початку страшно, а потім вже як заходжу у воду – нічого, крім задоволення, не відчуваю, – каже пан Денис.
Готовий чай, кава вже чекали на березі. Трав’яний чай бабичівських волонтерок розійшовся на «ура». Бо це, мабуть, саме те, що так потрібно після того, як пірнаєш у льодяній воді, щоб не захворіти й не ухопити простуди.
Офіційно масові заходи в карантин заборонені, тому й ополонки для масового купання та моржування не робили. Але хто з троїчан мешкає біля ставків, то їх це не зупинило, ополонки у формі хреста все-таки були, так бо й охочі пірнути у холодну воду для індивідуального використання і з дотриманням соціальної дистанції. На території села Бабичеве селяни, що живуть біля ставка Водяна поробили ополонки для себе й дозволили не тільки односельцям купатися у воді, а й людям з інших сіл.
Свято Хрещення Господнього – одне з найдавніших свят християнської Церкви. Слово «хрещу» по-грецьки означає «погружаю у воду». Підходять до свого кінця різдвяні свята, і завершальним й самим головним з церковних свят є Хрещення Господнє. Це свято коли люди вірять в силу цілющої води. Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом.
Люди потихеньку приїжджають, щоб увійти в воду, бо вірять, що саме сьогодні вона цілюща, освячена небесними силами і Богом.
