Мріяв стати лікарем, але обрав професію вчителя фізичного виховання. Це історія Станіслава Щербака. Сьогодні він викладає фізичну культуру у Троїцькому ліцеї і тренує молодшу групу з волейболу.
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про молодих тренерів, які роблять все можливе для розвитку спорту у невеликих містах на Донбасі. Вони розповідають про те, як мотивувати дітей до активних занять, як і де проводять тренування і що вважають найкориснішим у своєму виді спорту. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
***
З дитинства у Станіслава була думка стати лікарем. Але після того, як почав займатися футболом у школі, у нього з’явилося бажання стати вчителем фізичного виховання. Вплинув на вибір і його наставник Олександр Пустиннік.
Після закінчення школи Станіслав вступив до Лисичанського педагогічного коледжу на спеціальність “фізичне виховання”. Під час навчання почав знайомитися з іншими видами спорту. А вчитель і тренер Віталій Ляшенко відправляв його на обласні змагання.
- Зі школи в мене були досягнення по футболу. Під час навчання в коледжі мені до душі припала важка атлетика, – ділиться Станіслав. – Пам’ятаю, як в Лисичанську проводили змагання «Богатир» і я провчившись тільки близько 4-5 місяців посів перше місце по підніманню гирі. Тоді гиря була всього 16 кілограмів, але все одно було приємно перемогти, – згадує Станіслав.
Крім важкої атлетики, Станіслав займався армреслінгом. В обласних змаганнях він посідав призові місця, найчастіше друге та третє місця.
Тренерська команда троїцьких спортсменів
Під час навчання були й інші авантюри, пов'язані зі спортом. Але Станіслав не рекомендує повторювати його експеримент.
- У коледжі заклався з товаришами, що пробіжу 100 кілометрів на час, – згадує Станіслав. – Пробіг 96 кілометрів за 4 години та 26 хвилин. Не добіг я 4 кілометри через те, що товариші зупинили мене, бо побачили, що добігаю дистанцію. Звичайно, після такого навантаження були свої наслідки. Я не міг кілька днів повноцінно рухатися та пересуватися. Але все ж таки є такий спогад.
Загалом спортивних досягнень у Станіслава чимало, а з ними й 96 грамот та 114 медалей. Каже, вони є приємним бонусом. Надалі відзнаки будуть прикладом для його власних дітей. Вони показуватимуть, чим займався у молоді роки їхній тато.
Зараз Станіслав працює вчителем фізичного виховання в Троїцькому ліцеї. Паралельно проводить тренування з волейболу для учнів з другого по четвертий клас. У групі близько 20 вихованців.
Головний пункт у його роботі – до кожного необхідний індивідуальний підхід. Серед дітей є заздрість успіхам інших. Але усе це можна вирішити, допомогти кожному, пояснити. Позитивним в роботі є те, що діти хочуть займатися, що в них виходить.
– Цей вогник, який є в кожній дитині, дає позитивні емоції та радість від кожного заняття, – розповідає тренер. – Головне, щоб діти ходили на заняття, хотіли займалися фізичною активністю.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
