Активний спосіб відпочинку та знання своєї рідної землі, а особливо свого району, дадуть змогу цікаво провести вихідні або святкові дні у мандрівці, рідними краєм. Стратегією розвитку Троїцької громади є розвиток туризму в нашому регіоні, тому працівники Троїцького музею «Витоки» взяли участь в проекті – «Історія моєї громади. Дослідження» з туристичним маршрутом до села Демино-Олександрівка.
***
Цей матеріал – частина інтерактивного медіасеріалу на Свои.City. Ми зібрали 8 історій про людей, які розвивають локальний туризм у своїх громадах та за їхніми межами. Вони розповідають про те, чим може бути цікавий схід України для туристів, як вони досліджують Україну та допомагають ставати туристами дітям. Дивіться відео і знайомтеся з нашими героями.
***
Хто працював над маршрутом
Про проєкт розповадає співробітниця музею «Витоки» Наталя Лопашко, яка працювала над ним із тодішньою директоркою музею Наталею Мельник:
Ми вирішили створити туристичний маршрут. На нас чекала складна та багатошарова робота, але водночас захоплююча: треба було зібрати історії пунктів маршруту, карти, зробити інтерв’ю та записи. Зібралася група школярів-дослідників, серед них були школярі з Демино–Олександрівської школи та Троїцької гімназії, а координував групу керівник клубу «Краєзнавець» Валерій Волченко.
Взяти участь у цьому проекті було важливо, адже це корисно для розвитку громади. Обрали цей маршрут до села Демино-Олександрівка, адже цей напрямок нам здався дуже цікавим.
Зупинка біля крейдяних гір та шкільний музей
Мандрівка зеленим маршрутом супроводжувалась зупинками, яких було п’ять.
Перша – на роздоріжжі, де відкривається картина з чудовим рукотворним водоймищем, крейдяні гори, що поросли сосновими лісами, багатство і різновид зелені та саме село.
Наступною зупинкою була школа, де біля воріт учасників мандрівки зустріла вчителька історії та завідувачка музею Ніна Рікіянова, яка провела екскурсію шкільним музеєм та школою. Тут навчається 70 учнів. Кількість експонатів представлених у шкільному музеї захоплює. Одразу помітно особисту зацікавленість пані Ніни музеєм та кожною його частинкою, кожним експонатом, які збиралися дуже плідно завдяки жителям села.
Місцеві діляться й до сьогодні домашніми знахідками та старовинними речами для поповнення шкільної музейної колекції. В музеї зібрані рушники, сорочки, взуття, ридикюлі, програвачі, годинники, марки, монети, ціпи для молотіння зерна, макітри різних розмірів. Навіть кайдани, у яких відсутній один тримач для ноги. Це свідчить про втечу полоненого.
Крім того, завідувачка музею школи зібрала інформацію про історію школи, села, місцевих жителів. Для Демино-Олександрівки це ней неймовірно цінна краєзнавча добірка. А особливо цікава тека в якій зберігають написані учнями школи розповіді про свій родовід.
Криниця з цілющою водою
Третьою є зупинка біля криниці. Раніше вона була джерельцем, з якого набирали воду механізатори тракторної бригади, агроформування "Правда". Селяни самі почистили її та привели до ладу, а пізніше криниця була освячена.
Криничної водички випив кожен учасник мандрівки, крім того, усі набрали її з собою. Дарма, що дощ вночі та похолодання, а також сирий та вогкий ґрунт. Автобус зміг проїхати до необхідних місць та учасники побували на кожній зупинці.
На горі "Баранячий лоб" підняли Прапор України
Доїхали до білих гір, де найвищою точкою є так званий, Баранячий лоб або Марйошина гора. Тут ростуть більше 10 видів лікарських рослин. Крім того, велика кількість рослин та тварин, які занесені до Зеленої та Червоної книг України. Також одними з головних мешканців білих гір є бабаки, тут їх налічується понад 40 та приблизно 240 їх нір.
На гору підіймались усі учасники мандрівки, зробили фото з крутим краєвидом. Всі разом нагорі підняли Державний Прапор України.
"Пройшлися" дном океану та смакували польову кашу
Про те, що тут був колись океан, нагадували хіба що белемніти (панцири головоногих молюсків), які пощастило знайти дітям на згадку про подорож.
Остання зупинка в зеленому маршруті – Демино-Олександрівське водосховище,зі свіжим та вологим повітрям та чудовим видом. Усі учасники зголодніли після мандрівки та підйому на білі гори, тому всі чекали на гарячу польову кашу
Як вплинув карантин і куди розвиватися далі
У музеї набагато зменшився потік відвідувачів через пандемію: не проводять відкриті уроки для школярів, заняття в арт-студії, майстер-класи. В офлайні музей «Витоки» не працює, тільки онлайн. Зараз усю увагу працівники музею приділяють проєктам, готують заявки на гранти та працюють на модернізацію музею, каже директорка музею «Витоки» Анастасія Скляр.
«Моя мрія – створити з музею коворкінг центр – інтерактивний майданчик, де можна буде прийти та зайнятись вишивкою, або сплести килимок на ткацькому верстаті, або вишити на сумці чи футболці логотип громади, – ділиться директорка. – На базі зали «Природа рідного краю» хочеться створити наукову лабораторію, з мікроскопами, телескопами та експонатами з розрізом ґрунтів».
Вона зазначає, що проблемою є віддаленість громади і погані дороги, але сподівається, що вже наступного року доїхати до Троїцького буде простіше.
«Нам потрібно змінити свій світогляд та мислення, адже ми усі є громадою. Від кожної людини, яка тут мешкає, залежить майбутнє нашого селища. Якщо ми будемо більш згуртовані та об’єднані і будемо горіти ідеями та ділитися ними один з одним, ми будемо тим самим допомагати нашій громаді. Маємо створювати бізнес, аби створити умови, щоб відпочивати у себе в громаді, отримувати від цього кошти. Вони будуть іти на розвиток нашого селища. Зараз туристи зацікавлені нашою країною, напевне, більше, ніж ми самі», – розповідає пані Анастасія.
Музей «Витоки» разом місцевим з відділом культури до карантину активно займались розвитком нових туристичних маршрутів. Анастасія зазначає, що зараз набирає популярність агротуризм.
«Якщо зайнятися цим напрямком та ґрунтуватись на ньому, нам потрібно розвивати сільське господарство до того рівня, щоб воно було екологічно чистим, з органічним напрямком. Основа агротуризму – це відпочинок на фермі, де кожен може подоїти худобу, зварити сир, доглядати за тваринами. Крім того, зараз є тренд на занедбаних фабриках робити скейт-парки, а також екскурсії на таких локаціях», – каже вона.
***
Цей медіасеріал створено в межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.
Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
