Дрогобич – місто, яке вражає з першого погляду. Старовинне місто гармонує з сучасними будівлями, і все це надає йому самобутності та неповторної краси. 25 вересня ми здійснили подорож містом завдяки проєкту журналістських обмінів між Луганською та Львівською областями при підтримці ЛОВЦА.
З Ринкової площі починає відлік "дрогобицький час"
Серпантин доріг, гірські пейзажі за вікно авто, і ось вже нас зустрічає місто Дрогобич. Спочатку місто як місто, та тільки ступиш на дрогобицьку землю, відразу відчуваєш, що місце зі своїм характером та цікавинками.
Житло варто замовити заздалегідь:
А щоб уявити всю його неповторність необхідно неодмінно розпочати знайомство з Дрогобицької ратуші, що на площі Ринок.
Місцеві мешканці не дарма кажуть, що ця площа є "серцем міста", де можна
поспілкуватися з друзями, прогулятися родиною і просто побути наодинці з собою та містом. Ось так непомітно можна накрутити чимало кілометрів навколо ратуші, а якщо піднятися на її вежу, то побачити все місто мов на долонях. Купуєте квиток у туристично-інформаційному центрі міста, і на вежу. Дорослим квиток обійдеться
всього у 20 гривень, дітям – у 10, групі з 10-15 осіб - 30 гривень.
Та піднятися на вежу непросто, вам доведеться подолати 158 крутих сходинок. Бігти швидко не вийде, тож наберіться терпіння та уважно слухайте екскурсовода, який тим часом розповідає про те, що ще на зламі 15-16 століть з'явився новий центр міста з
площею Ринок та ратушею, яка входить до п'яти найкрасивіших ратушів Західної України та у двадцять найкрасивіших адмінспоруд країни. Ратуша двічі відбудовувалась. Перша була дерев’яна, друга з цегли. У 19 столітті будівля застаріла,
по стіні пішла тріщина й у 1829 році стару ратуш розбирають та будують нову. Сучасну ратушу збудували у 20-х роках минулого століття. Частину попередньо розібрано та побудовано за новим проєктом, а над уцілівшою частиною збудували третій поверх. Ратуша збудована з цегли, має три поверхи та вежу. В будівлі знаходить
туристично-інформаційний центр, мармуровий зал для проведення сесійних засідань Дрогобицької міської ради.
Василь Менько
Про це нам розповів місцевий історик Василь Менько. Останні кроки до оглядового майданчика і на шляху у вас старовинний міський годинник, що показує дрогобицький час на всі чотири сторони світу.
Годинник цей, як розповів пан Василь відбиває дзвін кожні 15 хвилин, кожну го-
дину, а виготовлений він був у 1927 році фірмою Міхала Мєнсовича з Красно, ця фірма виготовляла годинник і для місцевого залізничного вокзалу. Колись над годинником був оглядовий майданчик, після перебудови, майданчик перемістили над циферблатами. Всі деталі годинника автентичні, з чистої бронзи. Побачити це диво з середини дуже пізнавально, до того ж відчуваєш себе так, наче доторкнувся до "дрогобицького часу історії" – дуже зворушливо. Подивилися на таємниці дрогобицького годинника і ви вже на оглядовому майданчику вежі, що є однією з найвищих на Галичині. Все місто перед вами як карті.
Чим відрізняється дрогобицька сіль і чому вона зображена на гербі міста
Побувати у Дрогобичі й не придбати хоч декілька грамів місцевої солі, те саме що не відчути місто "на смак". До речі, обійдеться вам невеличка сувенірна торбочка (20-30 грамів) у 20-25 гривень. Сіль у місті розпочали добувати ще у 12 столітті, вона цінувалась по всій Київській та Галицькій державі та ринках Західної Європи.
Дрогобицька солеварня щонайменше від 14 століття постійно діє на одному місці, а датою заснування заводу у паспорті підприємства вказаний 1250 рік. Солеварний промисел спочатку був у приватних руках, потім під владою Польщі, а 14-15 столітті солеварною справою управляли італійці. Та у 1772 році, після першого поділу Польщі, місцеві землі відійшли Австрійській імперії, а дрогобицькі солеварні склали одне державне підприємство. Не дивно, що на гербі міста зображені топки солі. Їх дев'ять, бо за однією версією це кількість частин міста, за другою – це кількість соляних джерел
(колодязів), з яких і черпали ропу.
Видобувають сіль і досі як у давні часи. Сіль виварюють із жовтувато-каламутної солоної ропи, яку діставали вручну з криниці 40-50 метрів глибиною. Вода випаровувалась, а сіль осідала. Її накладали у невисокі металеві топки конічної форми й клали у піч. Сіль спікалася, її виймали з форми та за гортали у папір.
Місцеві мешканці вважають, що їх сіль найкорисніша й найсмачніша. І зберігають історичні згадки про це навіть у назвах вулиць. Недарма у місті є вулиці, назви яких пов'язані з видобутком солі. Наприклад, вулиця Зварницька нагадує про "зваричів" – старовинних солеварів, Жупна – про "жупників", що керували видобуванням солі. Вулиця Солоний ставок – водойми- ще, що було тут у давнину. У дрогобицьких кав'ярнях вам запропонують горнятко фірмової кави з сіллю. Це знак пошани їстівному мінералу, що допоміг місту розквітнути багато століть тому. Так що сміливо замовляйте еспресо з корицею та сіллю і офіціант принесе вам крихітну чашку на таці. Це задоволення коштуватиме вам у 30 гривень. Є у дрогобицької кави і свій секрет, який місцеві не розголошують. Та що там кава, є ще торт з сіллю, але це вже інша історія. Смак дрогобицьких смаколиків вам обов'язково запам'ятається і буде нагадувати про прекрасне місто Дрогобич.
Кожна вулиця міста має свою історію у камені
Блукаючи вулицями Дрогобича час від часу натикаєшся очима на старовинні розкішні будівлі, або як інакше їх називають місцеві – вілли. В таких будинках раніше мешкали місцеві промислові магнати. Є серед них такі, пройти і не помітити, які просто неможливо.
Так вілла Невядомського одна з найкрасивіших споруд міста,
зведена у 1903 році, належала власнику пекарні на вулиці Війтівська гора, банкіру, політику і бургомістру Яну Невядомському. Будинок прикрашений шпилястим
дахом, у нішах наріжника – дві статуї у вигляді жінок в античному вбранні, що символізують торгівлю та промисловість. Про віллу нафтового магната Гартенберга писав ще Іван Франко у повісті "Борислава сміється", де згадувалось, що під час закладення фундаменту в камінь було замуровано живу птаху, як жертву духам міста. Вілла "Б'янки", збудована на межі 19-20 століття є пам'яткою архітектури місцевого значення. Її красуні-дочці побудував лікар-промисловець Зіман. У 2005 році у будівлі розмістився Палац мистецтв. Вілла Фрідмана побудована у 1909 році належала Фрідману.
Будинок підтримує двоє атлантів, тут була нотаріальна контора, та головне, що з цим будинком пов'язаний цікавий факт – на другому поверсі мешкав пан Тарговський, який пережив катастрофу на "Титаніку" у 1912 році.
Симпатична двоповерхова вілла Гетлінгера одразу привертає увагу, вона належала акушеру-гінекологу Максиміліану Гетлінгеру. Вілла віце-бургомістра Якуба Фоєрштайна зведена на початку 20 століття на замовлення нафтового олігарха Якуба Фоєрштайна. Нині у палаці розміщена Галерея сакрального мистецтва музею "Дрогобиччина". Якщо ви вирішили прогулятися містом і ознайомитися з красою та історією, то можете скористатися послугами екскурсовода туристично-інформаційного центру.
Краще замовляти екскурсію групою не менше 10 осіб, тоді екскурсія коштуватиме кожному всього 30 гривень, на групу – 300 гривень. Екскурсія триває півтори-дві години. Якщо ж ви хочете вивчати місто самотужки, то роль екскурсовода може виконати ваш смартфон чи інший гаджет, адже нещодавно у місті запустили онлайн-мапу туристичних місць, на ній близько 300 позначок.
Відвідайте Дрогобич і ви зрозумієте, що у цьому місті хочеться жити і кожного дня
дізнаватися щось нове про його історичне минуле та сьогодення.
